(до 100-річчя Української революції 1917–1921 років)

Одним із тих, хто майже 100 років тому боровся за незалежність Української Народної Республіки в лавах українського війська, був уродженець села Малі Будища Заїченської волості Зіньківського повіту Артем Зубенко. На жаль, через різні обставини, українці тоді зазнали поразки. Як і головний отаман Симон Петлюра, українські вояки (серед них – і наш земляк) змушені були залишити Україну.

Уперше про Артема Зубенка я довідався випадково на початку 2000-х років, вивчаючи архівно-кримінальну справу його двоюрідного брата Іллі Зубенка (1893–1966), колишнього голови малобудищанської «Просвіти» (1917).

Під час допиту 15.09.1937 року слідчий запитав: «Обвиняемый Зубенко, расскажите следствию правдиво, Вы поддерживаете связь с родными, бежавшими вместе с Петлюрой за границу?».

   Куди подітися від мегаполісного шуму, метушні? Море, театр – це вже було. Хочеться тиші, природи і чогось вічного. Через світову мережу, яка «залізла» майже до кожного в оселю, знаходимо селище міського типу Опішне Зіньківського району Полтавської області, а в ньому Національний музей-заповідник українського гончарства. Здивувало, зацікавило і ... Чудового літнього дня ми в Опішному, а точніше –  у Музеї гончарства, експозиція якого знаходиться просто неба. Перед нами постали предки в образах монументальних, садово-паркових скульптур – «Опішненська Мадонна», «Оранта», «Берегиня», «Обладунки князя Ігоря», «Окрилена»…

   Екскурсія відбувалася під супровід українських пісень і шаленого свисту. Спостерігали за роботою гончаря та малювальниці, а головне – сіли за гончарний круг і виготовили свій перший гончарний виріб. До речі, наш екскурсовод, дівчина на ресепшені та інші працівники музею були одягнені в традиційний український одяг – це вразило. На згадку про Музей гончарства отримали в дарунок буклет і півник-свистунець. Тож тепер розуміємо, звідкіля той шалений свист.

Осінь – традиційна пора весіль. Усі наречені планують його так, щоб потім можна було ще довго згадувати найурочистіші моменти, переглядаючи весільне відео та фото.  

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному гостинно запрошує всіх молодят та їх гостей на весільну фотосесію. На вас чекають душевний прийом, прекрасні краєвиди, незвичайні скульптури й весела українська пісня, які створять атмосферу незабутнього свята. Саме з цією метою Музей-заповідник запроваджує спеціальний Весільний квиток для наречених та їх гостей: усього 200 гривень за 10 відвідувачів.

Рішення відвідати музей приймають з різних причин. Більшість прагне змінити обстановку й відпочити  від напруженого робочого графіка, хтось зацікавився інформацією, знайденою у всесвітній мережі, а ще це – унікальна можливість поспілкуватися з родиною чи друзями, обговорити побачене...

Під час екскурсії Вам нададуть цікаву інформацію, пов'язану з гончарством, розкажуть про історичні події, технологію виготовлення гончарних виробів, продемонструють фільми про життя й творчість відомих майстрів Опішного та ін.

 Початок нового року традиційно є часом, коли підводять підсумки роботи й планують діяльність на рік прийдешній. Яким же був 2012-й для Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному?

   А був він багатим на нові знайомства й цікаві події. Тисячі відвідувачів змогли познайомитися з експозиціями Музею й долучитися до мистецтва глинотворчості. Відрадно, що значна частина екскурсантів – діти. Хочеться вірити, що посіяні в юних серцях зерна любові до рідної землі й поваги до талановитого українського народу згодом проростуть гордим усвідомленням приналежності до великої нації. Їхали до нас люди з усіх куточків України. І якщо раніше більшість відвідувачів були із сусідніх із Полтавщиною областей, то нині все частіше до нас приїздять із заходу (Ужгорода, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Вінниці, Луцька, Житомира) та півдня (Одеси, Ялти, Сімферополя, Севастополя,  Євпаторії, Алушти) України. Лідери за кількістю відвідувань Музею – харків’яни.

Діти співробітників Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному побували на роботі в батьків і стали учасниками Новорічної казкової екскурсії, під час якої не тільки дізналися про чарівників-гончарів, але й зустрілися з казковими героями.