Ігор Береза. Скульптура «Білим по чорному». Львів. 2011.Фото Тараса Пошивайла.Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

Опішне на сьогодні є одним із небагатьох діючих гончарних осередків України. Тут, на базі Національного музею-заповідника українського гончарства й Інституту керамології – відділенні Інститутународознавства НАН України, сформувався потужний науково-дослідний центр із вивчення, збереження й популяризації української гончарної спадщини. Тому логічно, що саме в гончарній столиці в липні 2009 року в рамках І Тижня Національного Гончарного Здвиження «ЗДВИГ-2009» було відкрито І Національну виставку-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!». За словами її ініціатора директора Інституту керамології, доктора історичних наук, професора, керамолога Олеся Пошивайла творче змагання мало «на меті виявлення й показ сучасних досягнень українських народних майстрів-гончарів і художників-керамістів, визначення кращих творів у галузі художньої кераміки…, популяризацію творчості мистців та їхніх робіт» (Vivat, crescat, floreatКерамПік у Опішному! Переднє слово Олеся Пошивайла. Перша Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2 липня – 30 жовтня 2009): Альбом-каталог /Автор-упорядник Олесь Пошивайло; куратор Виставки-Конкурсу й пошукач інформаційних матеріалів Світлана Конюшенко. – Опішне: Українське Народознавство, 2010. – С.14 (Академічна керамологічна серія «Україна Гончарна», випуск І).

    2011 рік для Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному був насичений подіями й заходами. Успішно пройшов міжнародний симпозіум, щорічна науково-мистецька акція «ЗДВИГ-2011», спрямована на пізнання традицій, досягнень і розвиток сучасного гончарства, його популяризацію, дві наукові конференції тощо.

(За матеріалами газети «ДЕНЬ», №114, вівторок, 5 липня 2011: http://www.day.kiev.ua/3015593)

   Газета «День» щороку виступає одним із найактивніших інформаційних партнерів Національного Дня Гончаря. Репортерська команда газети вкотре демонструє небайдужість до збереження національних гончарських традицій, висвітлюючи яскраві моменти наймастшабнішого гончарного дійства в Україні. 

«Традиційно опішнянський фестиваль приваблює дітей. Майстер-класи, проведені досвідченими майстрами, створення власних виробів, катання на возі… Хіба ж може з цим зрівнятись якась комп’ютерна гра?»

«На «Гончарному Всесвіті» перетинаються лінії поколінь. Тут не лише бережуть народні традиції, а й синтезують їх у нові стилі. Перший національний фестиваль-конкурс гончарсього бодіпейнтингу шокував опішнянців»

Спільні смисли і спільне бачення країни об’єднує «День» і опішнянських митців»

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному й Інститут керамології – Організатори Національного Дня Гончаря – щиро вдячні за активну популяризаторську діяльність часопису й сподіваються на подальшу плідну співпрацю.{jcomments on}

20 жовтня 2011 року

відбулася церемонія урочистого оголошення й нагородження переможців
Національного мистецького конкурсу
«Національний музей гончарства – перлина України ХХІ сторіччя!»
 

У номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво»:{jcomments on}

Третю Премію присуджено Інні Давиденко (Опішне) за твір «Погляд крізь віки» та Юлії Рев'юк (Івано-Франківщина) за твір «Глеки мої, діти!»;

Горщик-скарбничка з бюлетенями для визначення Гран-Прі «КеГоКе-2011». Опішне. 19.10.2011. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

   У 10 номінаціях конкурували 30 праць українських керамологів, етнологів, мистецтвознавців, археологів, журналістів  (8 монографій, 10 наукових статей, 6 науково-популярних, публіцистичних публікацій, 3 рецензії, науковий збірник, альбом, комплект наочних посібників).

   Церемонія офіційного оголошення й нагородження переможців і номінантів КОНКУРСУ преміями, дипломами й сертифікатами відбулася 19 жовтня 2011 року в Опішному, під час Міжнародного керамологічного симпозіуму «Фарфор-фаянс у світовому й локальному вимірах: історія, мистецтво, побут, бізнес, ідеологія, політика». Дипломи переможцям і сертифікати номінантам вручали  керамолог, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, голова Правління Українського керамічного товариства, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олесь Пошивайло, директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Людмила Дяченко, куратор Конкурсу, керамолог,завідувач Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, завідувач Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, кандидат історичних наук Людмила Метка.

{phocagallery view=category|categoryid=187|limitcount=20|detail=6|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0|}  

Результати КОНКУРСУ публікуються у виданнях видавництва «Українське Народознавство» {jcomments on}

    Опішне як керамологічна столиця України вивчає не тільки гончарне минуле України та інших країн, а й порушує питання сучасних проблем світового й вітчизняного фарфору-фаянсу.

    18–21 жовтня 2011 рокутут проходив Міжнародний керамологічний симпозіум «Фарфор-фаянс у світовому й локальному вимірах (історія, мистецтво, побут, бізнес, ідеологія, політика)».

    Участь у науковому форумівзяли керамологи, історики, археологи, мистецтвознавці, етнологи, краєзнавці, музеологи, колекціонери, мистці, представники мистецьких навчальних закладів України, Російської Федерації, Польщі:

• Відділу «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв (Львів, Україна);
• Державного історичного музею-заповідника «Горки Ленинские» (Москва, Російська Федерація);
• Єлагіноостровського палацу-музею російського декоративно-ужиткового мистецтва й інтер’єру ХVІІІ–ХХ століть (Санкт-Петербург, Російська Федерація);
• Інституту дизайну та ландшафтного мистецтваНаціональної академії керівних кадрів культури і мистецтв;
• Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (Опішне, Україна);
• Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (Київ, Україна);
• Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва й дизайну імені Михайла Бойчука;
• Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна);
• Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв (Косів, Івано-Франківщина, Україна);
• Львівської національної академії мистецтв (Львів, Україна);
• Миргородського художньо-промислового коледжу імені Миколи Гоголя;
• Московського державного університету імені Михайла Ломоносова (Москва, Російська Федерація);
• Музею «Степова Україна» – Відділу Одеського історико-краєзнавчого музею (Одеса, Україна);
• Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів, Україна);
• Музею правової охорони інтелектуальної власності структурного підрозділу ДП «Український інститут промислової власності» (Київ, Україна);
• Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури (Київ, Україна);
• Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (Переяслав-Хмельницький, Україна);
• Національного музею історії України (Київ, Україна);
• Національного музею українського народного декоративного мистецтва(Київ, Україна).
• Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (Опішне, Україна);
• Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ, Україна);
• Національної академії керівних кадрів культури й мистецтв;
• Нетішинського міського краєзнавчого музею (Нетішин, Хмельниччина, Україна);
• Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова (Одеса, Україна);
• Полонського фарфорового заводу (Полонне, Хмельниччина, Україна);
• Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка (Полтава, Україна);
• Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (Полтава, Україна);
• Санкт-Петербурзького державного університету технології й дизайну (Санкт-Петербург, Російська Федерація);
• Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького (Суми, Україна);
• Університету природничих наук у Любліні (Люблін, Польща).

{phocagallery view=category|categoryid=185|limitstart=6|limitcount=6|detail=6|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0|}    

Учасників конференції привітали співорганізатори симпозіуму: голова оргкомітету, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, провідний науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, голова Правління Українського керамічного товариства, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олесь Пошивайло, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в ОпішномуЛюдмила Дяченко, директор Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України Людмила Овчаренко, науковий співробітник Національного музею українського народного декоративного мистецтва, аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Анна Титаренко. Вітання переказали Міністр культури Михайло Кулиняк і директор Інституту народознавства НАН України, академік НАН України, доктор історичних наук, професор Степан Павлюк.

   У доповідях і повідомленнях, виголошених під час пленарного та секційних засідань, обговорювалося широке коло питань з проблем українського й світового фарфору-фаянсу: історія вивчення та сучасний стан вивченості фарфору й фаянсу, його художні, функціональні й технологічні, регіональні й етнічні особливості, персоналії творців і дослідників, функціонування промислових фарфоро-фаянсових підприємств, музеєфікування й атрибуція творів, історія формування колекцій та їх структура, проблеми реставрації й консервації, новітні методи лабораторних студій фарфору-фаянсу, сучасний арт-ринок, популяризація, фахова освіта.

   Пленарне засідання розпочалося з виголошення доповідей співкураторами Симпозіуму: керамологом, мистецтвознавцем, докторантом Львівської національної академії мистецтв, кандидатом мистецтвознавства Ольгою Школьною й керамологом, завідувачем Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, завідувачем Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, кандидатом історичних наук Людмилою Меткою. Ольга Школьна розповіла про становлення українського фарфору й фаянсу, пов’язавши його з появою Києво-Межигірської фаянсової фабрики – першого фаянсового підприємства в Україні («Вічна духовна субстанція українського фарфору і фаянсу. Зародження й 100-ліття життя до 1783 року»). Людмила Метка разом із співдоповідачем – керамологом, в.о. вченого секретаря Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, молодшим науковим співробітником Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Наталкою Визір, подали інформацію про результати керамологічної експедиції співробітників Інституту керамології та Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, проведеної 2009 року до осередків фарфору-фаянсу в Україні («Щоденник керамологічної експедиції 2009 року до осередків фарфору-фаянсу в Україні»).

   Виступ Йоанни Яницької – ад’юнкта кафедри туризму й рекреації Університету природничих наук у Любліні, доктора гуманітарних наук, був присвячений висвітленню діяльності заводу фарфору й фаянсу в Чмельові (Польща), зокрема його культурно-освітньому впливу на розвиток території міста («Завод фарфора и фаянса в Чмелёве (Польша) – туристическое и культурно-образовательное влияние предприятия на развитие городской местности»). Мистецтвознавець, член Російської академії мистецтвознавства, член Національної спілки експертів, провідний науковий співробітник Сектора виставкової роботи Державного історичного музею-заповідника «Горки Ленинские», викладач факультету мистецтв Московського державного університету імені Михайла Ломоносова Марина Політова у своєму виступі висвітлила питання місця українського фарфору на московському ринку антикваріату, а також повідомила про  вивчення його у вищезгаданому навчальному закладі («Украинский фарфор на московском рынке антиквариата: художественные предпочтения и вопросы ценообразования. Изучение украинского фарфора в Московском государственном университете  имениМихаила Ломоносова»).

   Музейна діяльність у царині фарфору-фаянсу (формування й асортиментний склад колекцій, музейне атрибутування, виставкова практика) знайшла відображення у доповідях керамолога, молодшого наукового співробітника Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доцента кафедри історії України Полтавського національного університету імені Володимира Короленка, кандидата історичних наук, доцента Оксани Коваленко («Основні аспекти музейного атрибутування фарфорових і фаянсових виробів»); історика, завідувача Музею «Степова Україна» – Відділу  Одеського історико-краєзнавчого музею Оксани Каражей («Виставка фарфору в Одеському музеї “Степова Україна”»); аспіранта Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, наукового співробітника  Національного музею українського народного декоративного мистецтва Анни Титаренко («Асортиментне розмаїття тарілок старих фарфорових виробництв Волині у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва»); керамолога, молодшого наукового співробітника Відділу сучасної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодшого наукового співробітника Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України Оксани Ликової («Аспекти формування колекції фарфору й фаянсу національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному»); мистецтвознавця, члена Російської академії мистецтвознавства, члена Національної спілки експертів, провідного наукового співробітника Сектора виставкової роботи Державного історичного музею-заповідника «Горки Ленинские», викладача факультету мистецтв Московського державного університету імені Михайла Ломоносова Марини Політової («Собрание керамики и фарфора З.Г.Морозовой-Рейнбот: историческое наследие и проблемы атрибуции»).

   У центр уваги учасників симпозіуму потрапили питання історії фарфоро-фаянсових підприємств, художні особливості, виготовлення та функціонування фарфору-фаянсу. Під час доповідей до цих тем долучилися художник-кераміст, колишній головний художник Полонського фарфорового заводу (1985–2007) Микола Козак («Становлення полонського фарфору-фаянсу»); художник-кераміст, заслужений працівник промисловості України Зінаїда Олексенко («Полонська порцеляна 1950-х років»); мистецтвознавець, науковий співробітник Відділу декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, кандидат мистецтвознавства Юлія Смолій («Київські кахлі останньої третини ХІХ – початку ХХ століття: фабрика Йозефата Анджейовського»); історик, старший викладач кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка Тетяна Зіненко; керамолог, мистецтвознавець, докторант Львівської національної академії мистецтв, кандидат мистецтвознавства Ольга Школьна й аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, науковий співробітник  Національного музею українського народного декоративного мистецтва Анна Титаренко («Типологія форм «террінів» українських виробництв фарфору й фаянсу кінця ХVІІІ – початку  ХХ  століття»); мистецтвознавець, член Російської академії мистецтвознавства, член Національної спілки експертів, провідний науковий співробітник Сектора виставкової роботи Державного історичного музею-заповідника «Горки Ленинские», викладач факультету мистецтв Московського державного університету імені Михайла Ломоносова Марина Політова («Парадные сервизы Императорского фарфорового завода (середина XVIII  – первая половина XIXвека)).

   Низку доповідей було присвячено різноманітним аспектам історії й функціонування навчальних закладів з підготовки фахівців у галузі фарфору-фаянсу. На згадану тему виступили художник-кераміст, викладач Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова Олена Жернова («Навчальна програма з композиції кераміки в контексті відродження методологічних принципів одеської школи художнього фарфору»); архітектор  Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Анатолій Заїка («Створення й діяльність Межигірського художньо-промислового технікуму впродовж 1920–1924 років»); викладач Миргородського художньо-промислового коледжу імені Миколи Гоголя Олександр Шолуха («Навчально-виробнича майстерня Миргородського державного керамічного технікуму імені Миколи Гоголя»); студентка кафедри культурології Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка Ірина Шевченко («Порцеляна, музей кераміки й славна історія Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя: невже це тільки спогади?»).

   Персоналії світового й українського фарфору-фаянсу, зокрема життєдіяльність окремих художників-керамістів і фарфористів, розглянули мистецтвознавець, художник-кераміст, старший викладач кафедри художніх виробів з кераміки та скульптури Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука Наталя Черниченко-Лампека («Використання традиційного народного петриківського розпису для декорування порцеляни сестрами Павленко»); керамолог, науковий співробітник Відділу декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, кандидат мистецтвознавства Олена Клименко («Кераміст Андрій Сидоренко і його діяльність у галузі фарфору»); мистецтвознавець, доцент кафедри графічного дизайну й реклами Інституту дизайну та ландшафтного мистецтваНаціональної академії керівних кадрів культури й мистецтв Микола Лампека («Владислав Щербина – провідний пластик української порцеляни ХХ століття»); мистецтвознавець, старший викладач кафедри графічного дизайну й реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Катерина Нагірняк («Технологічні особливості авторської техніки художника-кераміста Леоніда Богинського»).

{phocagallery view=category|categoryid=185|limitstart=18|limitcount=6|detail=6|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0|}     

  Проблеми колекціонування українського фарфору, зокрема радянського періоду, окреслила у своїй доповіді мистецтвознавець, кореспондент журналу «Антиквар», здобувач Київського національного університету культури і мистецтв Олена Корусь («Колекціонування українського фарфору радянського періоду: історія, проблеми, зібрання»).

   Виступи керамолога, молодшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, старшого наукового співробітника Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Костянтина Рахна («Професійні культи виробників порцеляни в Південному Китаї»); художника-кераміста, викладача Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова Олени Жернової («Дослідження й інтерпретація єврейського народного мистецтва в сучасному художньому фарфорі») було присвячено мистецтву фарфору-фаянсу окремих народів світу, зокрема китайців і євреїв.

   Неабиякий інтерес викликали доповіді мистецтвознавця, молодшого наукового співробітника Відділу декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Людмили Сержант, яка розповіла про вплив фарфору на гончарство Чернігівщини («Вплив фарфору на гончарство Чернігівщини»); мистецтвознавця, професора кафедри фольклористики, народнопісенного та хорового мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, заслуженої артистки України Раїси Гусак («Українська звукова  кераміка: трансформація форми і тембрового забарвлення») і мистецтвознавця, аспіранта Львівської національної академії мистецтв Олександри Чаплій («Фарфор і фаянс: перспективи розвитку звукової пластики в Україні»), які продемонстрували українську звукову кераміку, у тому числі й вироби з фаянсу й фарфору. Студентка історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка Анна Скоряк розповіла про особливості збуту фарфору й фаянсу на українських ярмарках («Ярмарок як засіб збуту українських фарфоро-фаянсових виробів у ХХ – на початку ХХІ століть»).

У рамках Симпозіуму відбулися:

• круглий стіл«Перспективи сучасного українського фарфору-фаянсу: можливості неможливого» з показом документального фільму «Катастрофа українського фарфору-фаянсу» (20.10.2011);
• презентація книг кандидата мистецтвознавства, керамолога Ольги Школьної: «Фарфор-фаянс України ХХ століття: інфраструктура галузі, промислова та економічна політика, організаційно-творчі процеси»,  «Київський художній фарфор XX століття» (19.10.2011);
• художні студії з мальовки фарфоруу виконання художника-кераміста, викладача Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова Олени Жернової та художника-кераміста, мистецтвознавця, старшого викладача кафедри художніх виробів з кераміки та скульптури Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука Наталі Черниченко-Лампеки (19.10.2011);
• презентаціяальбому-каталогу «Національний фотоконкурс у Опішному  «Гончарні ВІЗІЇ країни» (20.10.2011);
• презентаціяальбому-каталогу «Друга національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (20.10.2011);
• прем’єрафільму «ІІ ІНТЕРСимпозіум кераміки в Опішному «2011: 11х11» (20.10.2011);
• церемоніяофіційного оголошення й нагородження переможців V Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2011» (за публікаціями 2008 року) (19.10.2011);
• церемоніяофіційного оголошення й нагородження переможців ІІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»;
• церемоніяофіційного оголошення й нагородження переможців ІІ Національного фотоконкурсу «Гончарні ВІЗІЇ країни» (20.10.2011);
• церемоніяофіційного оголошення й нагородження переможців I Національного конкурсу керамологічних музейних експонатів «КераМузЕк-2011» (20.10.2011);
• церемоніяофіційного оголошення й нагородження переможців I Національного мистецького конкурсу «Національний музей гончарства – перлина України XXI сторіччя» (20.10.2011).

Учасники, слухачі й гості Симпозіуму оглянули:

• Мистецьку виставку«Недавні пошуки – останні знахідки» та Фотовиставку «Катастрофа українського фарфору-фаянсу»;
• Виставку «Бібліографія світового й вітчизняного фарфору-фаянсу»;
• ІІІ Національну виставку-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»;
• Виставку творів ІІ ІНТЕРСимпозіуму кераміки в Опішному «2011: 11х11»;
• Виставку творів ІІ Національного фотоконкурсу «Гончарні ВІЗІЇ країни»;
• Виставку творчих робіт учасників І, ІІ, ІІІ, ІV та V Міжнародних молодіжних
• гончарських фестивалів;
• Виставку рейтингових публікацій V Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2011» (за публікаціями 2008 року).

  Матеріали Симпозіуму побачать світ в окремому випуску Національного наукового щорічника «Українська керамологія». {jcomments on}

Куратор Симпозіуму –

 керамолог, кандидат історичних наук

Людмила Метка

20 жовтня 2011 року відбулося
офіційне оголошення й нагородження переможців
І Національного конкурсу керамологічних музейних експонатів
«КераМузЕк-2011»

Науковий співробітник Національного архіву українського гончарства Оксана Яценко вручає нагороду учаснику фотоконкурсу «Гончарні ВІЗІЇ країни» Богдану Пошивайлу (Київ). Опішне, Полтавщина. 20.10.2011. Фото Тараса Пошивайла

Керамолог, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олесь Пошивайло (Опішне) та учасниця фотоконкурсу «Гончарні ВІЗІЇ країни» Людмила Овчаренко (Опішне). Опішне, Полтавщина. 20.10.2011. Фото Тараса Пошивайла

Заступник голови правління Національної спілки фотохудожників України Ростислав Кондрат (Київ) вручає нагороду володарю Гран-прі «Гончарні ВІЗІЇ країни» Юрку Пошивайлу (Опішне). Опішне, Полтавщина. 20.10.2011. Фото Тараса Пошивайла

Презентація каталогу «Національний фотоконкурс

 у Опішному «Гончарні ВІЗІЇ країни»,

 що проходила в рамках церемонії нагородження переможців Фотоконкурсу. Видання містить 53 фотороботи 12 учасників з Опішного, Києва, Львова, Лубен, що відображують тему гончарства.

Заступник голови правління Національної спілки фотохудожників України Ростислав Кондрат (Київ) презентує унікальне видання – каталог «Гончарні ВІЗІЇ країни». Опішне, Полтавщина.20.10.2011. Фото Тараса Пошивайла

Керамолог, кандидат мистецтвознавства Ольга Школьна (Київ) коментує каталог «Гончарні ВІЗІЇ країни». Опішне, Полтавщина. 20.10.2011. Фото Тараса Пошивайла

   Родзинкою Національного дня гончаря 2011 року став Перший національний фестиваль-конкурс гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» («BСFU»).Гончарський бодіпейнтінг – декорування тіла людини фарбами за мотивами творів кераміки, гончарської мальовки. Участь у Фестивалі-Конкурсі взяли одинадцять художників і така ж кількість моделей, які стали «полотнами» для творення шедеврів. Географія учасників доволі широка: молоді, енергійні мистці з Полтави, Кременчука, Попівки, Малих Будищ, Микільського, Решетилівки, Опішного (Полтавщина), Дніпропетровська, Новомосковська (Дніпропетровщина), Одеси, Рівного, Миколаїва та Луцька. Своє бачення прадавнього гончарного мистецтва художники втілили в оригінальних образах на тілі людини. Учасники показали ще одну, до цього не відому грань українського гончарства.

   За рішенням компетентного журі Гран-Прі отримали художник Тетяна Метель та модель Олександр Оленич за роботу «Прихована мудрість». Першу премію присуджено художнику Дмитру Королю та моделі Яні Омеляненко за роботу «Святість гончарного творення». Другою премією нагороджено художника Любов Коваленко та модель Яну Плахуту за роботу «Древо життя». Володарем третьоїпремії стали художник Тетяна Резнікова та модель Стефанія Чаплигіна за роботу «Об’єднання».Повітря Фестивалю-Конкурсу було насичене драйвом, позитивом і гарним настроєм.

   Кожна нація нашої планети вирізняється з-поміж інших мовою, віросповіданням, ментальністю, традиціями. І це прекрасно. Адже кожна з них по-своєму оригінальна, яскрава, неповторна. Це вкотре довели учасники Фестивалю-Конкурсу. В їхніх роботах особисто я побачила велич нашого народу, його автентичну культуру. Це – своєрідний ідентифікаційний код нашої нації, що, завдяки творчому баченню, крізь призму сучасності проектується в прийдешнє.

   Запрошуємо Вас стати учасником чи гостем Другого національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» (30.06.2012) – феєрії гончарної краси на людському тілі.

Оксана Яценко, куратор

Гран-Прі

Першого національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» – «Прихована мудрість» (художник– Тетяна Метель; модель – Олександр Оленич).
Опішне, Полтавщина. 02.07.2011. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства
в Опішному, Національний архів українського гончарства

Перша премія Першого національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» – «Святість гончарного творення» (художник– Дмитро Король; модель – Яна Омеляненко). Опішне, Полтавщина. 02.07.2011.
Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

Друга премія Першого національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» –
«Древо життя» (художник– Любов Коваленко; модель – Яна Плахута). Опішне, Полтавщина. 02.07.2011.
Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

Третя премія Першого національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу «BodyCeramicFestUkraine» – «Об’єднання» (художник– Тетяна Резнікова; модель – 
Стефанія Чаплигіна). Опішне, Полтавщина. 02.07.2011.
Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства{jcomments on}