Петлюрівець із Малих Будищ Артем Зубенко

(до 100-річчя Української революції 1917–1921 років)

Одним із тих, хто майже 100 років тому боровся за незалежність Української Народної Республіки в лавах українського війська, був уродженець села Малі Будища Заїченської волості Зіньківського повіту Артем Зубенко. На жаль, через різні обставини, українці тоді зазнали поразки. Як і головний отаман Симон Петлюра, українські вояки (серед них – і наш земляк) змушені були залишити Україну.

Уперше про Артема Зубенка я довідався випадково на початку 2000-х років, вивчаючи архівно-кримінальну справу його двоюрідного брата Іллі Зубенка (1893–1966), колишнього голови малобудищанської «Просвіти» (1917).

Під час допиту 15.09.1937 року слідчий запитав: «Обвиняемый Зубенко, расскажите следствию правдиво, Вы поддерживаете связь с родными, бежавшими вместе с Петлюрой за границу?».

Ілля Зубенко відповів: «Я имел двоюродного брата, Зубенко Артём Николаевич, который служил в контрреволюционной армии Петлюры, и при отступлении последнего и он отступил, куда неизвестно. В 1921 годуя получил письмо и узнал, что брат Зубенко Артём оказался на жительство г. Прага(Чехословакия), после этого ещё писал 2 письма, в яких изображал его жизнь. Об этом я сообщал в органы ГПУ, а также оставлял подленики моего письма, которое я писал за границу брату Зубенко Артёму. Окончательно я связь с ним порвал с 1925 года. С этого времени никакого сообщения от брата Зубенко Артёма не имел и ему также не писал».

Двоюрідна племінниця Артема Зубенка – відома на Кубані вишивальниця Віра Федосіївна Мордіна (1927–?) (у дівоцтві Зубенко) у листі до мене від 03.03.2005 року зазначила інше ім’я батька Артема: «Сын Прокофия Зубенко, Артём Прокофиевич, выехал в Чехословакию, жил в Праге, он инженер, там его где-то семья». З цього можна зробити припущення, що хтось із малобудищанських Зубенків мав якийсь зв’язок із Артемом Зубенком або в роки Другої світової війни листувався, можливо, навіть зустрічався в повоєнні роки, коли Чехословаччина входила до соцтабору.

Уточнення про те, що Артем Зубенко був інженером, змусило мене звернутися до письменника, президента історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля, з яким я познайомився 2012 року в Холодному Яру. Справа в тому, що історичний клуб опублікував 2 томи книги «Подєбрадський полк Армії УНР», в якій вміщено біографії  вояків українських збройних формацій першої половини ХХ століття – студентів і випускників Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина). На моє запитання, чи не зустрічав він, пишучи книгу про українців, які вчилися в Подєбрадах, ім’я Артема Зубенка,Роман Коваль люб’язно відповів: «Вітаю, пане Вікторе! Артем Зубенко, якщо він вояк, у подєбрадській академії не вчився. Пишу так, бо ми вибирали для своєї книжки лише вояків, а інших лишали за бортом нашої уваги».

Також він повідомив, що в книзі нашого земляка з Полтавщини – українського історика в еміграції Семена Наріжного «Українська еміграція. Культурна праця  української еміграції між двома світовими війнами», виданій 1942 року в Празі, на с. 5 зазначено, що«інж. А. Зубенко» склав пожертву на видання цього видання», а «під номером 212 вміщено і світлину «Арт. Зубенка». Згодом Роман Коваль надіслав і фото нашого земляка, вміщене в цій книзі. Ім’я одного з борців за нашу незалежність повертається на його малу батьківщину. Сподіваюся, у майбутньому пощастить віднайти детальнішу інформацію про життя Артема Зубенка за кордоном.

Віктор Міщанин,
провідний науковий співробітник
Національного музею-заповідника
українського гончарства в Опішному,
науковий співробітник Інституту керамології  –
відділення Інституту народознавства,
кандидат історичних наук