«Ваш музей – місце, куди хочеться повертатися»

 Початок нового року традиційно є часом, коли підводять підсумки роботи й планують діяльність на рік прийдешній. Яким же був 2012-й для Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному?

   А був він багатим на нові знайомства й цікаві події. Тисячі відвідувачів змогли познайомитися з експозиціями Музею й долучитися до мистецтва глинотворчості. Відрадно, що значна частина екскурсантів – діти. Хочеться вірити, що посіяні в юних серцях зерна любові до рідної землі й поваги до талановитого українського народу згодом проростуть гордим усвідомленням приналежності до великої нації. Їхали до нас люди з усіх куточків України. І якщо раніше більшість відвідувачів були із сусідніх із Полтавщиною областей, то нині все частіше до нас приїздять із заходу (Ужгорода, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Вінниці, Луцька, Житомира) та півдня (Одеси, Ялти, Сімферополя, Севастополя,  Євпаторії, Алушти) України. Лідери за кількістю відвідувань Музею – харків’яни.

   Приємно зустрічати в Музеї людей, які тут уже бували раніше. Вони стають нашими добровільними помічниками й популяризаторами, привозять своїх рідних, друзів, знайомих. Це, мабуть, найвища оцінка роботи музейних працівників. Так гості з м.Луганськнаписали в «Книзі відгуків»: «С удовольствием приехали во второй раз. Много нового, еще более прекрасного. Приветливый персонал. Ваш музей – место, куда хочется возвращаться».

  Не оминали Музей-заповідник і екскурсанти з близького зарубіжжя. Найбільше відвідувачів було з Російської Федерації, зокрема з Москви, Санкт-Петербурга, Ростова-на-Дону, Чити, Бєлгорода, Ханти-Мансійська, Нижнього Новгорода, Іркутська, Сочі, Твері, Красноярська, Єкатеринбурга, Уренгоя, Рязані, Пскова, Ставрополя, Якутська, Сиктивкара,  Південно-Сахалінська, Іваново, Мурманська, Самари, Тольятті, Астрахані, Краснодара, Кургана, Хабаровська, Воронежа, Петрозаводська, Омська, Тюмені, Тули, Барнаула, Воркути, Саратова, Калінінграда, Сургута, Томська, Владивостока, Волгограда, Челябінська, Курська.

  Окрім звичних української й російської мов, на території Музею-заповідника все частіше можна почути чужоземні. Ми раді були вітати гостей з далеких країв: США, Канади, Австралії, Німеччини, Голландії, Ірландії, Франції, Бельгії, Швейцарії, Швеції, Польщі, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Чехії, Естонії, Литви, Латвії, Азербайджану, Казахстану, Туреччини, Зімбабве, Йорданії, Кувейту, Тунісу. Дуже приємно чути слова подяки від іноземців за те, що в нас їм вдалося долучитися до української культури, відчути сиру глину на дотик. Працівникам Музею запам’яталися голландські вболівальники футбольних матчів «Євро–2012», які, прагнучи показати сильні емоції від побаченого і не маючи змоги подолати мовний бар’єр, почали танцювати прямо на музейному подвір’ї, супроводжуючи свої рухи дзвінким голосом подарованих свистунців.

  Віддзеркаленням вражень і почуттів екскурсантів стала «Книга відгуків». Приємно, що на її сторінках є не тільки позитивні записи, а й конструктивні зауваження й побажання. Це дозволяє зрозуміти, що людям не байдужа подальша доля Музею. Отже, наші відвідувачі не тільки відпочивають і розважаються, а й оцінюють, порівнюють, мислять, роблять певні висновки, цим самим скеровують подальший розвиток закладу.

  Ось лише кілька записів з «Книги відгуків» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному:

  Сім’я Олійників (м.Вентспілс, Латвія):

«Представники української діаспори Латвії з м.Вентспілс товариства «Кобзар» з великим задоволенням оглянули виставку опішнянської кераміки. Щиро дякуємо співробітникам музею за клопітку роботу по збереженню української культурної спадщини. Нехай їхніми зусиллями зміцнюються культурні зв’язки між народами України та Латвії».

  Сім’я Чебанюк (м.Ставрополь, Російська Федерація):

«Низкий поклон великим мастерам за такую красоту! Желаем процветания вашему музею! Всего самого доброго украинскому народу! Счастья и успехов!»

  Артем Богданов(м.Москва, Російська Федерація):

«Чудесный музей! Я из Москвы, у нас все по-другому,и очень хочется, чтобы таких музеев было больше. Если будет возможность, с удовольствием привез бы к вам своих школьников. Удачи вам, роста и процветания!»

  Гості (м.Мурманськ, Російська Федерація):

«Спасибо Богу, что есть на нашей земле уголок, где можно отдохнуть душой. Сколько труда вы затратили, но поверьте,не напрасно. У вас так спокойно и хорошо. Не хочется ехать, хочется побыть здесь подольше. Как жаль,что вы так далеко. Приедем еще к вам».

  Ольга (м.Харків, Україна):

«Никогда не считала себя суперпатриотом, но после посещения Вашего музея чувствую гордость за свою Украину».

Олена (м.Єкатеринбург, Російська Федерація):

«У меня сегодня случился культурный шок. Я в восхищении от увиденного! Столько тепла и любви вложено в музей! Спасибо огромное!»

   Алла Туранська (м.Дніпропетровськ, Україна):

«Приємно зустріли нас україночки, полтавчаночки. Їхнє вбрання, їхня щира, співуча мова українська лишили гарне враження. Приємний цей милий куточок українства. Всі ми (санаторій «Сосновий бір») з різних місцевостей, але повеземо з собою вашу щиру гостинність, доброзичливість, національне духовне багатство  музею, співробітників. Дякуємо за те, що зберігаєте національну нашу красу, даруєте все те людям. Добра вам, благ і успіхів у вашому своєрідному мистецтві».

  Гості (м.Донецьк, Україна):

«Переполняет гордость, радость, ощущение великого, прекрасного и исконного для каждого украинца, независимо «Схід» или «Захід». Мастерство, где раскрывается и понятно каждому, душа человека, которая и микро,и макрокосмосвсего. Каждая работа – вселенная, которая заставляет чувствовать вместе с автором. Восхищены!!!»

  Щиро дякуємо за таку високу оцінку нашої роботи. Ваші слова підтримують і надихають, дають зрозуміти, що наша праця недаремна й важлива. Маємо надію, що 2013-й також стане роком нових знайомств і відкриттів. Ми будемо раді бачити кожного.{jcomments on} 

До зустрічі в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному!

Екскурсовод НМЗУГ в Опішному,

Лариса Гавриш