Шановні відвідувачі!

Із 13.05.2020 року опублікована нова версія сайту, яка працює за постійною адресою http://opishne-museum.gov.ua/. Вся оновлена та актуальна інформація буде розміщуватися на новому сайті.
Будете на екскурсії в Полтаві, то не забудьте завітати і до нас.

. Опубліковано в Гончарство Опішного

 
БОЦЬВА УСТИНА ЄВДОКИМІВНА (28.10.1915 – 08.06.1995) – майстриня глиняної іграшки. Донька гончаря Євдокима та майстрині глиняної  іграшки Анастасії Боцьвів, сестра майстрині глиняної іграшки Ніни й гончаря Семена Боцьвів, мати малювальниці Раїси Ширай. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Гончарівка»). 
Ліпити іграшку вчилася в матері. У дитинстві разом із нею та сестрою виготовляла теракотові свистунці «барині», «чаєчки», «курочки», «півники», «зайчики», «білочки», «рибки», які розмальовувала аніліновими фарбами. Батьки з чотирма дітьми загинули під час голодомору 1932–1933 років, брат – під час радянсько-німецької війни. Устина із сестрою Ніною залишилися живими, пережили голод 1947 року завдяки ліпленню свистунців, які обмінювали на продовольство, а також здавали в Опішнянський промкомбінат. Пізніше, упродовж кількох років, Устина Боцьва працювала «доглядчицею» посуду та біля горна в заводі «Художній керамік». 
 
МАКУХА (у дівоцтві Васильченко) ВЕКЛА АНТОНІВНА (15.06.1915 – 15.03.1984) – гончарка, майстриня глиняної іграшки. Мати гончаря Олександра Макухи. Народилася в селі Лазьки, до 1950 року мешкала в Хижняківці, а потім в Опішному. 
Гончарній справі вчилася у свого дядька Матвія Воловика –  гончаря із села Хижняківка. Мешкаючи в Хижняківці, Векла Макуха трудилася в колгоспі (з 1937), а вдома гончарювала. Після переїзду до Опішного працювала гончарем в артілі «Червоний гончар» (1950–1958) – робила теракотовий і полив’яний посуд (горщики, глечики, макітри, покришки), а також ліпила свистунці.
 
 
Макуха Векла Антонівна. Хижняківка, 1950-і роки.
 
МОСКАЛЕНКО (за першим чоловіком – Денисенко, за другим – Черниш) ВІРА АНТОНІВНА (1915 – 05.05.1988) – малювальниця. Донька гончаря-мисочника Антона й малювальниці Наталки Москаленків, сестра малювальниці Олександри Бабанської та гончаря Якова Москаленка. Народилася й до середини 1940-х років мешкала в Опішному (куток «Їсіпівка»), після війни 1941–1945 років переїхала до Харкова.
Розмальовувати глиняні вироби вчилася в батьків, а також в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки наприкінці 1930-х років, яку закінчити не встигла у зв’язку з початком радянсько-німецької війни. Деякий час перебувала в Києві, у Школі народних майстрів (середина 1930-х). Працювала малювальницею в артілі «Художній керамік» (1930-ті). Вироби оздоблювала традиційною для Опішного мальовкою. 
Віра Москаленко – учасниця Першої республіканської виставки українського народного мистецтва в Києві (1936). Її твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
 
ТЯГУН (у дівоцтві – Кандзюба) МАРІЯ НИКИФОРІВНА (1915–2005) – малювальниця. Донька гончаря Никифора Кандзюби, дружина гончаря Григорія Тягуна. Народилася й мешкала в Опішному. 
Розмальовувати глиняні вироби вчилася в односельців, ймовірно, у жінок, яких наймав батько для декорування посуду. Серед них – Марія Кришталь і Наталя Оначко. Працювала  малювальницею в артілі «Художній керамік» (з першої половини 1930-х років до виходу на пенсію в 1966 році, з перервою (1937–1941), коли виїздила до Таганрога). Декорувала вироби в техніці контурної мальовки  з використанням рослинних мотивів. 
 
  
Тягун Марія Никифорівна. Опішне, початок 1960-х років. Банка. Автор форми – Іван Тягун, мальовки – Марія Тягун. Опішне, кінець 1950-х років.
 
ЧУЙКО АНАСТАСІЯ АНДРІЇВНА (19.12.1915 – 05.09.2004) – майстриня глиняної іграшки. Мати майстрині глиняної іграшки Валентини Гриненко. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Птухівка»). 
Працювала в артілі (заводі) «Художній керамік» (1953–1970). Ліпила іграшки великого розміру («коників», «вершників», «баранців», «козликів», «пташечок», «рибок»), декорувала їх мальовкою. Вважалася однією з кращих іграшкарок Опішного 1950-х – 1960-х років.
Твори опубліковано в альбомі «Українська іграшка» (автори-упорядники О.Г.Авксентьєва, І.Д.Авдєєва)  [К.: Мистецтво, 1973. – 96 с.] і монографії І.В.Сакович «Народна керамічна скульптура радянської України» [К.: Наукова думка, 1970. – 88 с.].
   
Чуйко Анастасія. Глиняні іграшки-свистунці. Опішне, 1960-і роки. Чуйко Анастасія. Вершники. Опішне, 1960-і роки.
 
ПОШИВАЙЛО НАЗАР САВОВИЧ (1915–1945) – майстер глиняної іграшки. Брат майстринь глиняної іграшки Анастасії Білик-Пошивайло та Варвари Іващенко. Народився й мешкав у Опішному. Загинув під час радянсько-німецької війни.
У дитячі та юнацькі роки Назар разом із сестрами ліпив глиняні іграшки і здавав у артіль «Художній керамік».
1932 року діти залишилися сиротами (Назару було 17, Варварі – 11, Насті – 2). Хлопець займався вихованням молодших сестер. Наприкінці 1930-х років вступив до військового училища. Навчаючись, усю свою стипендію надсилав сестрам.{jcomments on}
 
 
Людмила Метка,
керамолог,
кандидат історичних наук

*  Використано польові матеріали керамологів Олени Клименко, Людмили Меткої та Віктора Міщанина

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Замовити екскурсію