За часів Київської Русі однією з найбільш поширених посудин для зберігання напоїв була невеличка бочка, яку згодом назвали «барило». Це слово походить від латинського barillus – «бочка». Точно не відомо, коли цей термін з’явився на теренах України.
Перші бочки-барила виготовляли з дерева. Здебільшого, обирали для цього дуб, липу, вербу. Дерев’яні барила стягували дерев’яними обручами з обох боків. Вони стояли в горизонтальному положенні. Вгорі в них був отвір, через який виливалася рідина. Його закупорювали дерев’яною втулкою.
Хмільні напої наливали не в будь-яке дерев’яне барило: калганівку, медовуху, хріновуху наливали в барило з дуба, а вино та наливку – в барило з липи чи верби. Вважали, що хмільні напої, які налиті в різні дерев’яні барила, матимуть неповторний аромат та вишуканий смак.
Опішненське глиняне барило славилося в усьому світі. Це посудина, що своїм походженням пов’язана з однойменними дерев’яними барилами. Глиняне барило – посудина циліндричної опуклої форми, з отвором посередині, з одним чи двома вушками біля нього. Отвір у барилі замазували хлібом чи затикали кукурудзяним качаном. Глиняне барило має кілька важливих переваг. Оскільки глина має низьку теплопровідність, напої в ньому довго зберігають прохолоду й свіжість. Глина – чистий екологічний матеріал, тож жодні зайві домішки не потраплять у напій і не зіпсують його смак.
Теракотові барила були в повсякденному вжитку. Найчастіше їх використовували в сезон польових робіт для перенесення води. А у полив’яних на великі свята подавали до столу хмільні напої.
Упродовж ХVIII–ХІХ століть глиняне барило використовували, здебільшого, в побуті, а вже в ХХ столітті воно набуло декоративної функції.
Опішне здавна славилося чепурними барилами, які опішненські гончарі виготовляли на продаж, на виставки. Їх збували навіть в інші країни, тож не дивно, що глиняні барила, разом з куманцями, стали брендом містечка. І нині їх купують на згадку про відвідування всесвітньо відомої гончарної столиці.
Анна Шаблій, екскурсовод ІІ категорії
Науково-методичного відділу популяризації
гончарної спадщини, туризму та екскурсій
Національного музею-заповідника
українського гончарства