А Ви знаєте, що таке «буябес», «таратор», «рамен», «даньхуатан», «харчо», «гаспачо», «місо», «хого», «фо»? Якщо так, то Ви або справжній кулінар, або затятий мандрівник, оскільки йдеться про супи, традиційні для різних країн і народів. Їх у світі налічується близько 150 типів, які поділяються на більш ніж тисячу видів зі своїми варіантами приготування. Саме ця страва святкує 5 квітня Міжнародний день супу.
Для подачі супу здавна використовують спеціальний столовий посуд – супник. У Європі перші такі посудини для сервірування столу почали використовувати в ХVIIстолітті. В асортименті українських гончарів цей вид посуду з’явився в другій половині ХІХ століття під впливом фабричного виробництва фарфоро-фаянсових виробів. Спочатку цей різновид посуду використовувала переважно міська знать, наслідуючи європейську моду, а згодом він став атрибутом заможних сільських родин. Супник – полив’яна ринка з двома вухами й покришкою. Його зручність і практичність полягає в тому, що налиті в нього рідкі страви спочатку віддають посуду свою високу температуру, а потім поступово забирають її назад, унаслідок чого страва довгий час залишається теплою. Окрім того, барвисто оздоблені вироби – окраса столу. Будь-яка пожива, подана в такому красивому посуді, стає значно смачнішою!
Підписи до фото:
- Олена Мороховець (автор форми), Ірина Мирко (автор мальовки). Супник із покришкою (зі столового набору з 8-ми предметів). Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. 22,7х24,5х21 см. Опішне, Полтавщина. 2003. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН 12812. Фото Тараса Пошивайла
- Олена Мороховець (автор форми), Ірина Мирко (автор мальовки). Супник із покришкою (зі столового набору «Весняний»). Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. 19,8х25,7 см. Опішне, Полтавщина. 2004. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН 12829. Фото Тараса Пошивайла