Серпень багатий на релігійні свята. Одним із них є день семи святих мучеників Маковеїв, або, як його називають у народі, «Маковія».У цей день у церквах святять воду, квіти, мед імак. Мак був головним атрибутом освячення в церкві. Сакральний його статус в українців був доволі високим. Освячений на «Маковія» маквважався цілющим. Зернами маку обсипали худобу та все обійстя «від усякого лихого й злого ока», а маківки тримали за образами на покуті.
Головною обрядовою стравою на «Маковія» були «шулики» – печені коржі, які ламали на дрібні шматки й заливали медовою водою з тертим маком. Готували їх у глиняних макітрах, тож вони були невід’ємним атрибутом під час приготування до свята, як «пасківники» на Великдень.
Макітра – це однин із найбільш уживаних видів глиняного посуду українців. У господарстві вона практично незамінна, оскільки має широку сферу застосування, міцно пов’язана з традиційною кулінарією. Назва «макітра» походить, очевидно, із сполученням слів «мак» і «терти», бо саме в ній перетирали мак для «шуликів», різдвяної куті, начинки для пирогів. Часто макітру повністю вкривали поливою, іноді ззовні або всередині – залежно від призначення. Розміри макітер були доволі різними – від 2-2,5 до 25-30 л. Характерною рисою макітри були попруги, розташовані всередині. Завдяки їм господині вправно перетирали мак, пшоно, часник із салом на борщ. Також макітри застосовували для тримання води, смальцю, квашення, соління овочів та фруктів на зиму, приготування опари, зоління білизни, тримання та подавання до столу вареників, галушок, пампушок, голубців.
Нині макітри значно рідше використовуються в побуті, але й досі вони залишаються приємним нагадуванням про давні українські традиції.
Фото:
Олександр Запорожець (форма), Ірина Мирко (мальовка). Макітра. Опішне, Полтавщина. 2019. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.