Автор невідомий. Гончарний круг. Линове, Сумщина. 1920-ті − 1930-ті. Дерево, метал, столярство, 74х71 см. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Фото Тараса Пошивайла
Гончарний круг – пристрій для ручного формування глиняних виробів, який використовується в гончарстві і вважається основним інструментом гончарів. Він є одним з найбільш визначних досягнень в історії гончарної технології. В Україні ручний гончарний круг з’явився в другому сторіччі нашої ери, а винайдений був у Месопотамії в четвертому тисячолітті до нашої ери.
У фондовій збірці Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному здебільшого представлено гончарні круги волоського типу. Виготовлені в різних гончарних осередках України, вони майже не відрізняються між собою за будовою. Їхня відмінність полягає лише в розмірах та матеріалі виготовлення. Такі круги складаються з трьох частин: дерев’яного «верхняка», нижнього «спідняка», з’єднаних між собою віссю, що виготовлялася з твердих порід дерева. У побудові гончарного круга використовували й залізну вісь, але вона коштувала дорожче.
До кінця ХІХ століття в опішненських гончарів зберігалися старовинні «шльонські» круги, які ще називалися «головаті» або «шестерня». Саме такий круг, віднайдений в одній з експедицій, подарував свого часу Музею-заповіднику відомий московський археолог, дослідник історії стародавнього гончарства, доктор історичних наук Олександр Бобринський (04.08.1930 – 01.10.2010). Його різноманітні наукові інтереси охоплювали майже всі напрями вивчення давньої кераміки та гончарства, зокрема у своїх працях вчений приділяв увагу дослідженню гончарного круга, його походженню та розвитку. Цей цінний дарунок, став невід’ємною частиною фондової колекції Музею-заповідника.
Документ (дарча) на шльонський гончарний круг від Олександра Бобринського. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства
{jcomments on}
|
|
|
|
|
|
|
|
|