«Вишивала дівчина, вишивала,
У сорочку білую душу вклала.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку клала»
У фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному зберігається понад п´ятисот унікальних традиційних українських сорочок. Завдяки етнографічним експедиціям, співробітниками музею зібрана чимала колекція вишиванок з усіх регіонів України: Полтавщини, Сумщини, Черкащини, Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Львівщини, Чернівеччини, Волині.
Традиційним одягом українців є вишита сорочка. Їх носили як жінки, так і чоловіки. У жіночій сорочці найдавніший вишитий елемент був рукав, а саме його верхня частина — «полик». З часом сорочки набули регіональних відмінностей. Так, на лівому березі Дніпра вони не мали комірця, а зав'язувалися шнурком, на правому березі −мали комірець, часом стійку. Розпірку сорочка мала зпереду, лише бойки й лемки мали її з лівого боку. Верхня частина сорочки була з тонкого полотна, нижня −з грубого й називалася «підтачка».
Споконвіку українські жінки й чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиванку. Одягти білу сорочку в неділю чи свято було обов’язковоюумовою, відступати від якої не міг найбідніший селянин. «Хоч латаненька, аби біленька», – говорить народне прислів’я.
|
|
|
|
|
|
|
|
|