Шановні відвідувачі!

Із 13.05.2020 року опублікована нова версія сайту, яка працює за постійною адресою http://opishne-museum.gov.ua/. Вся оновлена та актуальна інформація буде розміщуватися на новому сайті.
Будете на екскурсії в Полтаві, то не забудьте завітати і до нас.

вкл. 07 квітня 2015.

Володарець-Урбанович Я.В. Гончарний посуд VІІ – першої половини ІХ ст. в Лісостепу України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Спеціальність 07.00.04 – археологія. – К.: Інститут археології НАН України, 2013. – 24 с.

Дисертацію присвячено характеристиці гончарних центрів VІІ – першої половини ІХ ст. Здійснено історіографічний огляд. Проведено комплексне дослідження проблеми поширення продукції гончарних центрів на підставі залучення максимальної кількості археологічних джерел. Картографовано й складено каталог археологічних пам’яток, на яких виявлено гончарний посуд канцлерського, пастирського і волинцевського типів. Визначено регіони концентрації знахідок, їх особливості й хронологію побутування посуду.

На підставі аналізу історіографії й систематизації археологічних джерел визначено місце та роль гончарних центрів у торговельно-обмінних відносинах і соціально-економічному розвитку населення регіону.

Зіненко Т.М. Симпозіуми художньої кераміки України кінця ХХ – початку ХХІ століття як явище сучасної культури: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства / Спеціальність 26.00.01 – теорія та історія культури.– К.: Інститут проблем сучасного мистецтва, 2014. – 16 с.

У дисертації узагальнено концептуальні ідеї, світові й вітчизняні тенденції підготовки та організації симпозіумів художньої кераміки наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, роль симпозіумного руху в розвитку сучасного мистецтва.

Дане дослідження охоплює симпозіуми як явище культури в одному з проявів сучасного мистецтва – художній кераміці. Проведено системний культурологічний аналіз реалізованих мистецьких проектів у галузі академічного керамічного мистецтва, досліджено особливості художнього життя в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. З’ясовано вплив симпозіумів керамістів на становлення особистості окремих художників, значення всеукраїнських і міжнародних симпозіумів в Україні та за її межами для залучення вітчизняних мистців до світового культурно-творчого процесу. Обґрунтовано необхідність активізації й подальшого розвитку симпозіумного руху як суттєвої складової сучасного художнього життя; здійснено типологізацію досліджених художніх проектів за визначеними критеріями, представлено історію окремих мистецьких акцій та проаналізовано художні роботи, створені в їх межах. Також подано структурний огляд методологічних основ і особливостей організаційної підготовки проведення симпозіумів художньої кераміки.

Виділено етапи становлення й особливості симпозіумного руху в Україні в межах досліджуваного періоду; досліджено суспільно-культурний аспект явища, що включає реакцію суспільства на реалізацію даних проектів, вплив цих проектів на розвиток сучасного мистецтва.

 

Пеляшенко К.Ю. Ліпний посуд населення скіфського часу Дніпро-Донецького Лісостепу:Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Спеціальність 07.00.04 – археологія. – К.: Інститут археології НАН України, 2014. – 20 с.

Дисертацію присвячено характеристиці ліпленого посуду з поселенських і поховальних пам’яток скіфського часу лісостепової частини межиріччя Дніпра й Сіверського Дінця. Здійснено історіографічний огляд. Розроблено морфологічну типологію, подано територіально-хронологічну характеристику гончарних колекцій. Проаналізовано використання кераміки в поховальній обрядовості: у типо-хронологічному, статево-віковому, соціальному й сакральному аспектах. Доведено, що походження основних елементів гончарних традицій населення скіфського часу Дніпро-Донецького Лісостепу пов’язане і з носіями жаботинських традицій. Населення, яке мігрувало з Дніпровського Лісостепового Правобережжя в басейн Ворскли, упродовж передскіфського й ранньоскіфського часу стало ядром новоутвореної спільноти, яка з середини VІ ст. до н. е. почала освоювати інші території Дніпро-Донецького Лісостепу. У гончарстві племен відображені культурні впливи населення сусідніх історико-культурних ареалів. Загалом, упродовж скіфського часу в регіоні зафіксовано відносно стабільне за своєю етнічною й культурною належністю осіле населення, що припинило існування на початку – в середині ІІІ ст. до н. е.

 

Пуголовок Ю.О. Будівництво населення роменської культури Дніпровського Лівобережжя: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Спеціальність 07.00.04 – археологія.– К.: Інститут археології НАН України, 2013. – 16 с.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню будівництва населення роменської культури Дніпровського Лівобережжя. На підставі аналізу історіографії й систематизації археологічних джерел здійснено комплексне вивчення цього аспекту матеріальної культури сіверян. Подано характеристику сукупності будівельних решток роменської культури  відповідно до їх функціонального призначення. Аналіз джерельної бази дозволив відтворити будівельний процес і технологічні прийоми, здійснити їх порівняння залежно від призначення споруд, а також виділити локальні особливості в будівельній справі. У процесі вивчення планіграфії поселень виявлено закономірності в розміщенні їх структурних складових. Здійснено порівняння будівельних традицій населення роменської культури з більш ранніми археологічними культурами. Проаналізовано прояви роменських будівельних навичок у населення Сіверської землі часу Київської Руси. З урахуванням накопичених матеріалів пропонується кілька графічних варіантів реконструкцій житлових будівель, а також забудови поселень сіверян.

Хижинський В.В. Професійна кераміка в мистецтві другої половини ХХ ст.: педагогічний і творчий досвід шкіл Львова та Вроцлава: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства / Спеціальність 17.00.06 – декоративне і прикладне мистецтво.– Львів: Львівська національна академія мистецтв, 2014. – 19 с.

У дисертації досліджено академічну українську й польську кераміку другої половини ХХ ст. На основі архівних, музейних і фактологічних матеріалів зроблено історичний огляд становлення й розвитку професійних шкіл художньої кераміки у Львові та Вроцлаві, охарактеризовано постаті провідних художників і педагогів, які зробили вагомий внесок у формування цих шкіл. До наукового обігу введено нові відомості про художників-керамістів та їхні твори. Окреслено новаторські тенденції й шляхи використання академічними художниками традицій народного мистецтва. Проведено порівняльний аналіз процесів формування творчої особистості й обрання творчих пріоритетів у школах академічної кераміки Львова і Вроцлава.

Яшна О.С. Амфори та червонолакова кераміка Мангупа другої половини ІІІ–VІІ ст.: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Спеціальність 07.00.04 – археологія.– К.: Інститут археології, 2014. – 16 с.

Дисертація є комплексним дослідженням амфор і червонолакової кераміки Мангупа другої половини ІІІ–VІІ ст. Виділено 91 археологічний комплекс на плато і в його окрузі, які лягли в основу дослідження. Систематизовано й каталогізовано 22 типи амфор і 26 форм червонолакових посудин, здійснено їх опис, уточнено датування й походження, простежено ареали поширення. На підставі аналізу виробів зроблено висновки про етапи освоєння Мангупа, торговельні контакти населення, визначено місце поселення в економічному житті Таврики, уточнено періодизацію його історії. З другої половини
ІІІ ст. територію плато почали обживати. На поселення надходили товари в амфорах, виготовлених у Північному Причорномор’ї, Малій Азії, басейнах Егейського і Середземного морів, Кавказі, а також червонолаковий посуд «понтійського» і фокейського виробництва. Відсутність на Мангупі імпортної кераміки з початку 
VІІІ ст. і поява наприкінці VІІІ ст. тари, виготовленої в Тавриці, дозволило виділити «передхазарський» період історії поселення.

{jcomments on}

Замовити екскурсію