Белько Олег. Діяльність органів земського самоврядування
з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919): монографія / О. Белько – Опішне: Українське Народознавство, 2017. – 280 с.
Нещодавно у видавництві «Українське Народознавство» побачила світ монографія «Діяльність органів земського самоврядування з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919)» керамолога, етнолога, старшого наукового співробітника Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2017), молодшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2017) Олега Белька.
Здобувач наукового ступеня за спеціальністю «Етнологія» при Інституті керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2004–2009). Захистив кандидатську дисертацію «Роль органів земського самоврядування з розвитку й популяризації гончарного промислу Полтавщини (1876–1919)» (2017). Кандидат історичних наук (2017).
Презентація книги відбулася 25 травня в рамках Національного наукового реставраційно-керамологічного симпозіуму «Актуальні проблеми збереження гончарної спадщини України (консервація, реставрація, експонування)» на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.
У монографії досліджено вплив Полтавського губернського земства на гончарний промисел Полтавщини впродовж 1876–1919 років. Охарактеризовано наявні джерела й літературу з проблематики дослідження; засоби впливу земства на поліпшення технічного й технологічного процесів, художньої досконалості виробів; проаналізовано основні напрями діяльності земства з підтримки промислу; з’ясовано роль і місце земських гончарних навчальних закладів у вирішенні актуальних проблем промислу; досліджено заходи щодо популяризації та збуту глиняних виробів через кустарні склади, виставкову діяльність на території регіону, держави й на міжнародних ринках.
Книга складається з вступного слова про автора, вступу, шести розділів, висновків, анотації, подано також список використаних джерел та літератури, інформацію про Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, іменний та географічний покажчики. Книгу проілюстровано чорно-білими фото, малюнками, таблицями.
Розділи книги поділено на незначні за обсягом частини, які добре сприймаються читачем.
Перший розділ видання – «Історіографія джерела, методика й методи дослідження» – присвячено науковим працям з проблематики дослідження діяльності Полтавського губернського земства та органів повітового самоврядування з підтримки гончарного промислу в останній чверті ХІХ – на початку ХХ століття.
Вивчення джерел та літератури з питань впливу Полтавського губернського земства на місцеве гончарство дозволило автору виділити в історіографії досліджуваної теми три періоди:
1) 1893–1919 роки;
2) 1920–1988 роки;
3) 1989–2013 роки.
Опрацьовані, опубліковані й неопубліковані етнографічні, історичні, керамологічні матеріали, документи з фондів Державного архіву Полтавської області, бібліотек, музеїв свідчать про наявність достатньо репрезентативної джерельної бази для комплексного вивчення діяльності Полтавського губернського земства в галузі кустарного промислу.
У другому розділі – «Стан гончарного промислу Полтавської губернії останньої чверті ХІХ – початку
ХХ століття» – проаналізовано розвиток гончарного виробництва, що побутувало в осередках Полтавської губернії (Зіньківський, Миргородський, Лохвицький, Роменський, Кобеляцький повіти) в останній чверті ХІХ – на початку ХХ століття.
Діяльність Полтавського губернського земства була спрямована на просування кустарної продукції на ринки в межах держави та міжнародні ринки. Такі заходи сприяли популяризації гончарного виробництва й засвідчували матеріальний і культурний рівень життя населення.
У третьому розділі – «Наукові засади земських ініціатив» – проаналізовано основні напрямки діяльності земства з підтримки промислу, що сприяли збільшенню чисельності гончарів, конкурентоздатності їх продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках. І хоча губернське земство, загалом, не змогло вповні реалізувати поставлені завдання, але його ініціативи, прикметні чітким баченням ролі гончарства в економічному розвитку краю, мали суттєве значення для гончарного промислу як сфери духовного життя народу, підвищення його художнього рівня.
Четвертий розділ – «Земська система підготовки фахівців гончарного виробництва» – найбільший за обсягом розділ, в якому з’ясовано роль і місце земських гончарних навчальних закладів і вирішення актуальних проблем промислу. Полтавське губернське земство розвитком гончарного шкільництва, його впливом на розкриття потенційних можливостей самоутвердження майстрів, через систему удосконалених прийомів гончарювання, утверджувало життєздатність і конкурентоздатність промислу в нових соціально-економічних умовах.
У п’ятому розділі – «Земські кустарні склади» – досліджено заходи щодо популяризації та збуту глиняних виробів через кустарні склади. І хоча робота Кустарного складу Полтавського губернського земства оцінювалася неоднозначно, проте його вплив на характер і специфіку гончарного промислу, що був складовою економічної стратегії розвитку губернії, очевидний. Робота Кустарного складу сприяла розширенню потенційних художніх можливостей гончарів, їхні вироби стали конкурентоздатними, поліпшувався життєвий рівень гончарних господарств.
У останньому, шостому, розділі – «Виставки» як ефективний засіб популяризації гончарства» – висвітлено виставкову діяльність на території регіону, держави й на міжнародних ринках.
Цілеспрямовані дії Полтавського губернського земства в питаннях популяризації гончарного виробництва через виставкові заходи, які фінансово й організаційно підтримувалися органами місцевого самоврядування, позитивно впливали на розвиток художньої культури краю, активізацію діяльності народних майстрів. У висновках підсумовано результати проведеного дослідження.
Автор зауважив, що досвід Полтавського губернського земства в питаннях розвитку кустарних промислів, зокрема гончарного, є особливо актуальним на нинішньому етапі розбудови економіки, розвитку Української Держави, коли, як і наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, постають майже тотожні проблеми, зокрема зайнятості, передусім сільського населення, збереження національної ідентичності, народного мистецтва, підвищення загального рівня культури громадян країни.
Нове видання стане в нагоді керамологам, етнологам, історикам, мистецтвознавцям, культурологам, краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться традиційно-побутовою культурою України.
Книгу можна придбати в «Крамниці» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
Галина Панасюк, завідувач
Гончарської книгозбірні України
Національного музею-заповідника
українського гончарства в Опішному