Фрагменти виставки «Мистецькі обрії» Уляни Ярошевич, яка експонується в Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури. Опішне, Полтавщина. Січень 2010. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Українське декоративно-ужиткове мистецтво останньої чверті ХХ століття прикметне когортою непересічних особистостей та їх новаторськими підходами у вирішенні, здавалося б, банальних тем чи сюжетів. Активні мистецькі пошуки й прагнення до самореалізації в творчості були наслідком певних соціально-політичних умов, що склалися на цей час в Україні. Особливого успіху досягла львівська школа академічної кераміки. Переосмислення й оригінальна інтерпретація кращих здобутків українського гончарства в поєднанні з яскравою індивідуальною манерою й сміливим експериментом характеризують доробок славетного українського майстра кераміки Уляни Ярошевич.
Уляна Ярошевич віртуозно володіє технікою гончарного круга, що визначає й пластичне вирішення її творів. Декоративні композиції, здебільшого з антропоморфних чи зооморфних фігур, мисткиня створює з великих і дрібних порожнистих об’ємів. У інших роботах традиційний за формою посуд став основою для ліпленого чи мальованого декору, інколи декоративно-сюжетних сцен. Виразність пластики підкреслюється характерним для гончарювання рельєфом поверхні черепка.
Ранні твори художниці вирішено монохромно їх композиційне багатство визначається ускладненістю конструкції. Згодом авторка захопилася пошуками шляхів ефективного поєднання пластики з поліхромним декором, який будується на основі інтерпретації елементів традиційного геометричного орнаменту. Чіткий графічний контур і архітектонічна конструкція надають роботам вишуканої монументальності. Заодно в них вчувається яскраво вияалена декоративно-ігрова сутність. Мозаїка теплих кольорових тонів визначає мажорний емоційний лад.
Поступово Уляна Ярошевич відійшла від геометрично правильної мальовки, стала більш експресивною, розкутою. Барвистий малюнок уже не вкривав твори повністю, а концентрувався в окремих, композиційно визначених місцях. Використання матової фактурної, а не блискучої полив’яної поверхні черепка сприяв повнішому виявленню специфіки матеріалу.
Врівноважуючи композиційно вишукану, лаконічну пластику й насичену, деталізовану мальовку, художниця досягнула органічного сплаву виражальних засобів.
Глибинний зв’язок з традиціями, часто навмисно акцентовані риси архаїки, підкреслена рукотворність і внутрішня теплота надають творам мисткині неповтор-ного емоційного забарвлення. Синтезуючи традиційні прийоми формотворення і декорування, поєднуючи їх із сучасним світобаченням та образним мисленням, Уляна Ярошевич знайшла свій, яскраво індивідуальний шлях у мистецтві.
{jcomments on}