В Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному відкрилась виставка творів заслуженого майстра народної творчості України, художника-кераміста Сергія Радька.
Сергій Радько як особистість є історичним явищем. Ми маємо унікального художника, який сьогодні може повсюду репрезентувати українське високопрофесійне мистецтво, основане на першоджерелах, тобто на народній художній культурі. Сергій — один з небагатьох мистців, хто дуже багато студіював у осередках народного мистецтва… Він натхненно працював, вивчаючи народні принципи образо творення. Тому й обрав традиційне мистецтво, як найдосконаліший спосіб самовираження професійного художника. Саме ця обставина і ці орієнтири витворили з нього мистця.
Олесь Пошивайло
Свобода мислення відрізняє Сергія Радька від інших... Сергій Радько має власне обличчя. Він абсолютно вільний. Він не дивиться як роблять інші. От він такий і все! Він ніби грає в примітивізм, хоча він є дуже професійним художником. Він має почуття свободи, гумору, яких не вистачає багатьом мистцям. У кераміці, скульптурі нерідко потрібно, щоб глядач посміхнувся. Перед іншими роботами треба надовго задумуватися. А тут потрібна легкість сприйняття і свобода роздумування, точно так, як сприймає все дитина. Взагалі, важко робити, як дитина, особливо ж коли робить професіонал. Але якщо вдається – то це вже ознака геніальності.
Неллі Ісупова
Сергій Радько – мандрівний художник-монументаліст, гончар і філософ, поет і кобзар... Радько, який перманентно мандрує за обрієм, увесь на виду – простий, щирий, справжній. Мало хто із сучасних художників обганяє свій час настільки, наскільки це робить Сергій Радько. Він творець, і його світ – особливий. І то вже проблема сучасника, що він іноді не має часу, іноді – можливості, а іноді – хисту зупинитися на хвилі того окремого зосередження світу, епіцентром якого є Сергій Радько. Спробуймо зробити це разом!
Він – художник. І не потребує ані критики, ані дифірамбів та оспівувань, улесливо-запопадливої неприхованої іронії, ані академічно-цинічного несприйняття. Він той кому не страшно демонструвати свою оголену душу, бо її нічим не зламаєш...
Світлом дихають його твори... Він весь на очах у всіх: простий,щирий, справжній. Він любить народне мистецтво, він любить гончарство, він любить цей світ.{jcomments on}
Тетяна Зіненко