Друк

Автор: Museum. Опубліковано в 2015

 

Анастасія Білик-Пошивайло (1930–2009) – майстриня народної глиняної іграшки, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України. Понад три десятиліття працювала на заводі «Художній керамік» в Опішному. Гончарству навчалася у відомого опішненського майстра художньої кераміки Трохима Демченка. 1957 року підвищувала кваліфікацію в Керамічній майстерні при Академії архітектури УРСР. Гончарні вироби мисткині представляли мистецтво України на міжнародних виставкаху Болгарії, Канаді, Росії, Угорщині, Югославії, Норвегії.

Майстриня – лауреат Всеукраїнського конкурсу дитячої іграшки (1957) та Другого всесоюзного фестивалю народної творчості (1987), дипломант ІІІ ступеня ВДНГ УРСР (1981). Її твори також відзначені бронзовими медалями ВДНГ СРСР і УРСР (1973, 1987).

Творчість Анастасії Білик-Пошивайло є зразком становлення авторського стилю на ґрунті національних традицій. У глинотворенні мисткиня виявила себе самобутнім продовжувачем давніх канонів гончарної пластики Опішного, значною мірою доповнивши їх власними сюжетними рішеннями, прийомами передачі характеристичних рис і варіаціями декорування.

Експозиція презентує БЛИЗЬКО 100 ТВОРІВ, що дозволяють скласти уявлення про стильову манеру майстрині. Її асортиментну палітру формують іграшки-свистунці, малі скульптурні форми і, переважно, сюжетні композиції. У новотворах Анастасії Білик-Пошивайло яскраво простежуються емоційні джерела – всі її образи навіяні довкіллям, усною народною творчістю, письменницькою скарбівнею Івана Котляревського, Миколи Гоголя, ідилічною святочністю українських старожитностей.

Плавність і протяжність ліній форми, оригінальне виконання традиційного декору, сюжетне різноманіття сповнюють мистецький доробок Анастасії Білик-Пошивайло особливою енергетикою. Укладаючи своєрідну мистецьку енциклопедію свого часу, твори майстрині засвідчують глибоку любов до національного культурного надбання, прагнення вкарбувати ПРЕКРАСНЕ У ВІЧНОМУ – ГЛИНІ.  Серед усіх існуючих філософій вони утверджують особисте світочуття – творити те, що прийшло від основ розуміння власного ремесла, – ТЕ, ЩО НАРОДЖУВАЛОСЯ ЗА ПОКЛИКАННЯМ.{jcomments on}