Шановні відвідувачі!

Із 13.05.2020 року опублікована нова версія сайту, яка працює за постійною адресою http://opishne-museum.gov.ua/. Вся оновлена та актуальна інформація буде розміщуватися на новому сайті.
Будете на екскурсії в Полтаві, то не забудьте завітати і до нас.

. Опубліковано в Виставки 2018 року

2018 року, серед вагомих пам’ятних дат державного значення, Україна відзначає 120 років від дня народження українського художника-постімпресіоніста, графіка, театрального декоратора Миколи Кричевського (1898, Харків – 1961, Париж). Мистцеві судилася доля мужнього велета, що в розкриллі української діаспори утримав високість духовних надбань своєї Батьківщини. Його життєвий і творчий шлях схожий на численні стежки інших українських мистців, розкиданих революційними чи воєнними буревіями по всьому світу. Водночас це – особливо виразна постать національної культури ХХ століття, адже сяйво таланту мистця – із незгасимого сузір’я видатної родини Кричевських.

Микола Кричевський народився 24 листопада 1898 року, в Харкові, у першому шлюбі Василя Григоровича Кричевського – українського архітектора, графіка, фундатора стилю українського модерну в архітектурі, першого художника українського кіно, автора дизайну національного герба України «Тризуб» та перших українських банкнотів. 1906 року родина переїхала до Києва, де згодом батьки розлучилися. Плекаючи найніжніші почуття до матері, Микола все ж не поривав духовної спорідненості з батьком. Природно, що мистець обрав шлях художника й свої перші ґрунтовні знання отримав у майстерні Василя Кричевського в Українській Академії Мистецтв.

Полишивши навчання, Микола Кричевський почав працювати художником-декоратором, а нерідко – й актором у театрі українського режисера Миколи Садовського. 1923 року разом з трупою він переїхав до Праги, де вступив до Вищої художньо-промислової школи й Української студії пластичних мистецтв, пов’язавши на кілька років своє життя з містом.

Проте справжній талант Микола Кричевський зумів розкрити лише в Парижі, куди переїхав 1928 року. Попри гамірний і швидкий темп великого міста він вів досить скромний спосіб життя й повністю віддавався улюбленому живопису. На початках поринув у щоденну тяжку працю – копіювання шедеврів Лувра. З часом його роботи набули популярності, вирізняючись надзвичайною майстерністю. Мистець щоденно ходив на етюди Парижем та його околицями. Поступово викристалізувалися манера й стиль, окреслився той неповторний почерк, що досі вирізняє Миколу Кричевського з-поміж інших мистців.

Спрямування до творчого становлення було перерване Другою світовою війною: майже з перших днів мистець як громадянин Франції пішов добровольцем до війська. Успішне повернення означило новий виток його творчої діяльності.

1949 року Микола Кричевський відкрив для себеВенецію – відтоді травень і вересень стали місяцями, присвяченими Італії. Плавуче місто романтиків стало його палкою закоханістю, подарувавши мистецтву численні живописні сюжети великого художника.

1955 року Микола Кричевський уперше зустрівся з родиною брата Василя Кричевського в Нью-Йорку (США). Так у творчість мистця увійшла Америка, де в урбаністичних мотивах відобразилося його особливе світобачення. Відтоді подорожі до Америки стали досить частими. У Нью-Йорку Кричевський малював, спілкувався з родиною, а також навчав живопису свою племінницю Катерину, яка захоплювалася акварелями дядька й приїздила до нього в Париж на етюди.

Упродовж 1957–1961 років мистець нерідко звертався до сюжетів української тематики, навіяних спогадами й листами матері з Києва 1930-х – 1950-х років про далеку Батьківщину. Означуючи етнічну належність, він завжди наголошував на українському походженні, ні за яких обставин не забуваючи про родинне коріння.

Із роками Кричевський став знаним художником, одним із кращих французьких акварелістів. Його роботи, написані в постімпресіоністичному стилі, збагатили мистецтво України й світу сотнями акварельних пейзажів Франції, Італії, Австрії, Швейцарії, США. У художньому спадку Миколи Кричевського є твори, написані олією, гуашшю, темперою, а також графіка, але саме акварель стала його улюбленою технікою, а набережна Сени – звичним місцем для етюдів.

            Акварельним творам мистця притаманна тонка лірична настроєвість. Кожний етюд – це не лише зображення краєвиду чи міської панорами певної пори року, а й вираження стану природи в поєднанні з авторським світовідчуттям. Усі акварелі об’єднує висвітлена кольорова палітра, м’якість і поетичність, легкість і невимушеність, відчуття прозорості води й повітряності простору. Таку досконалу майстерність автор повсякчасно віртуозно втілював у неповторних живописних образах.

Микола Кричевський залишив чисельну мистецьку спадщину, яка поступово повертається в Україну нащадками. Нині її значиму частину гідно представило Опішне.

26 вересня 2018 року, у рамках Національного наукового симпозіуму «Український керамолінгвістичний простір: проблеми наукового дискурсу», у Музеї мистецької родини Кричевських відбулося відкриття виставки «Микола Кричевський: у координатах часу й мистецтва». Ювілейна експозиція представила 51 твір мистця з фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Сумського художнього музею імені Никанора Онацького та Лебединського міського художнього музею імені Бориса Руднєва. Експозицію доповнили унікальні архівні матеріали – світлини та листи Миколи Кричевського з колекції Національного музею-заповідника українського гончарства.

Виставка творів Миколи Кричевського – вагома художня подія в Україні, яка дає нагоду осягнути цю яскраву постать на перетині Часу й Мистецтва, в якому він жив і творив.

 

Жанна Невкрита,

інформаційна служба

Національного музею-заповідника українського гончарства

Фото Тараса Пошивайла

Замовити екскурсію