{gallery}/news/2020{/gallery}
21 лютого світ відзначає Всесвітній день екскурсовода. Свято започаткували 1990 року і вперше відзначали в Лондоні. Ініціатором його заснування стала Міжнародна федерація асоціацій екскурсоводів.
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному щороку долучається до відзначення цієї дати й щиро вітає своїх колег з професійним святом!
Професія екскурсовода з’явилися тоді, коли люди почали подорожувати. Античні туристи їхали подивитися на грецькі олімпіади та римські гладіаторські бої. У середньовіччі паломники долали тисячі кілометрів, щоб помолитися у святих місцях. Сучасний туризм носить, переважно, індивідуальний характер, маючи за мету збагачення інтелектуального світу людини.
Де б Ви не були чи то в маленькому селі, чи, навпаки, у міліонному мегаполісі – скрізь Ви відчуваєте поклик природи, усвідомлюючи, що хочете залишити щоденні турботи й віддатися медитативному єднанню з Всесвітом. Закриваючи очі, уявляєте собі справжній релакс: тиша, теплі сонячні промені торкаються Вашого тіла, п’янке повітря, наповнене ароматами барвистих квітів, відпочинок на гойдалці, а поряд медові фрукти.
Гадаєте, що таке можливо тільки на чужоземних курортах, за які доведеться віддати кругленьку суму? Не потрібно далеко їхати й дорого платити! В Опішному, що в Полтавщині, можна не просто відпочити, а й відкрити для себе чимало цікавинок і з користю провести своє дозвілля.
Василь Лінде-Кричевський та Василь Лінде-Дункан
10 січня – особливий день для Музею мистецької родини Кричевських, адже саме сьогодні відзначають свій День Народження одразу двоє представників славетної династії Кричевських – Василь Лінде-Кричевський та Василь Лінде-Дункан.
Святого Миколая з нетерпінням чекають усі дітлахи. Цілий рік вони не бешкетують, слухаються батьків, щоб однієї зимової ночі до них завітав цей щедрий дідусь.
Цього разу Святий Миколай вирушив у дорогу трішки раніше, щоб встигнути знайти свою рукавичку. Довго він блукав світом і нарешті дістався до Національного музею-заповідника українського гончарства. Тут на нього вже чекали діти співробітників Музею. Вони й допомогли дідусеві знайти загублену рукавичку. Однак лісові звірята вже зробили з неї затишну оселю й не хотіли покидати її, бо встигли стати однією великою родиною. Натомість вони подарували Святому Миколаєві нові, теплі рукавички.