Кілька днів тому Опішне відвідали нащадки видатного українського архітектора, маляра, графіка, художника декоративно-ужиткового мистецтва, художника театру та кіно, мистецтвознавця, педагога, колекціонера Василя Кричевського – онук Василь Іванович Лінде-Кричевський (Бунвіль, США) та правнук Василь Васильович Лінде-Дункан (Венесуела). Разом з ними до гончарної столиці завітала й Валентина Подгорна– голова Правління Благодійного фонду «Дар» (Україна), який нині займається поверненням в Україну культурної спадщини родини Кричевських.
Приїзд до Опішного став для гостей доброю традицією, адже тут шанобливо оберігається одне з творінь Василя Григоровича Кричевського – проектований ним 1914 року будинок колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського земства. Зараз це – Музей мистецької родини Кричевських, де в унікальних документальних матеріалах і мистецьких творах представлено своєрідний генетичний код славетної родини. Василь Лінде-Кричевський займається й власними дослідженнями історії свого роду, тож кожного разу поповнює колекцію Музею новими знахідками. «Шукаю, як можу. Інформація розкидана в інших містах, навіть країнах. Це робота з людьми, їх приватними колекціями, державними архівами. Цей пошук не має кінця, бо вся родина дуже багато зробила для мистецтва», – розповідає він.
І цього разу Василь Лінде-Кричевський передав Музеєві на постійне зберігання цінні матеріали – копії світлин, документів, публікацій з приватного архіву двоюрідної сестри – Катерини Василівни Росандич-Кричевської, а також альбом живописних репродукцій мисткині та її батька – Василя Васильовича Кричевського. Дарунком Валентини Подгорної стали кілька книг, видання яких підтримав фонд «Дар». «На сьогодні фонд допоміг передати до України багато творів, фотографій, документів Василя Григоровича та його родини. 2013 та 2014 року відбулися урочисті заходи, присвячені отриманню цих матеріалів в багатьох музеях України, серед яких і Музей мистецької родини Кричевських. Ми вдячні Музеєві за те, що тут зберігається пам’ять і дух українців», – підсумувала пані Валентина.
Приїжджаючи до Опішного, нащадки славного роду поспішають оглянути нові експозиції Музею, адже для них це – завжди мистецькі відкриття. Нині таким відкриттям стали твори кераміки молодих художників-керамістів Зінаїди Близнюк та Аліни Літвіненко, а також Лесі Падун, експоновані у виставкових залах Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства. «Мені дуже подобається, як працюють ці молоді художники-керамісти. Я знаю цих дівчат. Вони були учасниками симпозіумів. Ми багато говорили. Я бачив, як вони працювали, будучи студентами, а зараз я бачу, як вони професійно працюють, і це дуже гарно. Вони підуть далеко, якщо так починають», – висловив свої враження Василь Лінде-Кричевський від перегляду творів кераміки Зінаїди Близнюк та Аліни Літвіненко. Роботи Лесі Падун у баченні гостя вирізняються власним стилем: «Багато в чому мені подобається колорит Лесі. Вона має цікаві роботи. Леся інша. Вона знає, як робити, вона знає, що робити, вона шукає, як зробити нове».
Спілкування з нащадками славетного українського мистця дало відчути, яким захопленням вони пройнялися, вкотре завітавши в Україну. На запитання, чи не страшно було вирушати на батьківщину предків за таких політичних умов, Василь Лінде-Кричевський філософськи відповів: «Україна зараз інша. Усе змінилось, це нова Україна зараз. Однак треба багато працювати. Якщо виїхати з України, то хто буде робити все, що треба тут робити. Треба прийти до України. А як кожен день щось робити, Україна буде, як наша мрія. Варто бути тут. Не треба йти, треба прийти».
Жанна Різниченко,
інформаційна служба Національного музею-заповідника
українського гончарства в Опішному{jcomments on}
|
|
|
|
|
|