Шановні відвідувачі!

Із 13.05.2020 року опублікована нова версія сайту, яка працює за постійною адресою http://opishne-museum.gov.ua/. Вся оновлена та актуальна інформація буде розміщуватися на новому сайті.
Будете на екскурсії в Полтаві, то не забудьте завітати і до нас.

вкл. 19 травня 2016.

6 травня у виставковому залі Музею мистецької родини Кричевських в Опішному відбулося відкриття фотовиставки «Гончарна столиця України: 1985». Її експозиція презентує понад 200 унікальних світлин, які відображають виробниче життя легенди українського гончарного промислу – Опішненського заводу «Художній керамік». На фото зафіксовано видатні енциклопедичні постаті славетного гончарного осередку і звичайних майстрів, які були основою економічного поступу тамтешнього гончарства.

Крислата історія становлення заводського виробництва в гончарній столиці України: 1985  року в Опішному, по вулиці Партизанській, 150, завершилося будівництво нового основного й модернізованого корпусу найбільшого й найстарішого в країні керамічного підприємства в галузі традиційних художніх промислів – Опішненського заводу «Художній керамік». Доти функціонували три його відокремлені виробничі цехи.

Уведення у експлуатацію потужного підприємства з виробництва побутової й художньої кераміки, устаткованого сучасним німецьким промисловим обладнанням, зробило недоцільним і малоефективним утримання відокремлених структурних підрозділів у різних частинах Опішного. Тому київське керівництво заводу прийняло рішення про закриття цехів №1 і №2. З їх будівель вивезли все обладнання, а працівників до середини 1985 року перевели до новобудови.

Зимою 1985 року Олесь Пошивайло, уродженець Опішного, на той час старший науковий співробітник Музею народної архітектури і побуту УРСР у Києві, власним німецьким дзеркальним фотоапаратом «Praktica», помандрував усіма тогочасними цехами заводу «Художній керамік», фіксуючи на фотоплівку останні дні функціонування давніх цехів. При цьому основну увагу сконцентрував на працівниках заводу: гончарях, малювальницях, ангобувальницях, глазурувальницях, ліпниках, підсобних робітниках, тобто на багато чисельному колективі, зусиллями якого впродовж багатьох років творилася всесвітня слава опішненської кераміки. Водночас фіксував окремі технологічні процеси, виробниче обладнання, інтер’єри та екстер’єри цехів, асортимент масової й виставкової продукції, довколишні краєвиди. Власне, у той час було зроблено своєрідний часовий зріз повсякденного життя гончарного промислу Опішного.

З фотографій на нас дивляться творці унікального етномистецького явища, яке стало однією з націоідентифікуючих ознак українського народу. Вони щирі, відкриті, світлі, величні, по життєво зачаровані гончарством, залюблені в династійну справу своїх гончарських родів. На їхніх творчих здобутках трималася й ширилася світом неперевершена слава української кераміки.

Закриття цеху №1 заводу «Художній керамік», основу якого складала історична будівля в стилі українського модерну, зведена 1916 року за проектом славетного українського архітектора й маляра, академіка Василя Гр. Кричевського, і перетворення його на робітничий гуртожиток, стало потужним каталізатором ідеї створення в будинку Кричевського-Лебіщака Музею гончарства (1986), згодом – Державного музею заповідника українського гончарства (1989), який 2001 року отримав статус національного.

12 серпня 2016 року Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному відзначатиме тридцятиліття. З нагоди цієї поважної дати, виникла ідея показати останні дні легендарних цехів заводу «Художній керамік» у рік, коли в його лоні відбулося зачаття Музею гончарства.

Усі відзняті 1985 року фото донині зберігалися в приватному архіві генерального директора Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, директора Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Олеся Пошивайла. Жодна з цих фотографій ніде не публікувалася.

Це перше представлення громадськості унікального корпусу керамологічної фотодокументалістики з історії гочарного промислу Опішного. Організатори виставки прагнули пошанувати всіх працівників Опішненського заводу «Художній керамік» і нагадати сучасникам про їх визначальну роль в тому, чи буде творитися опішненська кераміка в наступні десятиліття й століття.

  {jcomments on}

 
 
 
 
 
 
 
 
Замовити екскурсію