Опішнянські гончарі, малювальниці, майстрині іграшки – ЮВІЛЯРИ 2018 РОКУ

БОГОСЛАВЕЦЬ (у дівоцтві – Дзюбка) Наталя Денисівна (1918/1919 – ~1978) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Донька гончаря Дениса Дзюбки, сестра гончаря Дмитра Дзюбки. Закінчила Опішнянську школу майстрів художньої кераміки (1940). Працювала малювальницею в артілі «Художній керамік». Оздоблювала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.

КОВПАК Анастасія Омелянівна (1918/1920 – ?) – малювальниця. Народилася в Опішному. Донька гончаря Омеляна Ковпака, сестра малювальниці Олександри Ковпак. Декорувати гончарні вироби вчилася в батька. У дитинстві та юності разом із сестрою та найманими малювальницями розмальовувала його роботи. До початку 1940-х років працювала в артілі «Червоний гончар». Потім, разом з батьком і сестрою, виїхала до Полтави.

МОРОХОВЕЦЬ (у дівоцтві – Чабан) Софія Йосипівна (1918–1998) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Прогоня»). Донька гончаря Йосипа Чабана, мати малювальниці Марії Кизименко. Ліпити іграшку вчилася в батька. В дитинстві та юності ліпила глиняні свистунці, а також допомагала батькові збувати вироби: возила їх на продаж та обмін на харчі до Більська, Куземина та інших сіл і містечок Полтавщини.

ОНАЧКО Семен Якович (1918–1944) – гончар, цегельник. Народився й мешкав у Опішному. Син гончаря, цегельника Якова Оначка, брат гончаря, цегельника Івана Оначка. Разом з братом робив іграшковий посуд («монетку») та цеглу.  Загинув під час німецько-радянської війни.

ОСТАПЕНКО Ганна Герасимівна (1918–1936) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному. Онука гончарів Павла Різника й Тимофія Остапенка, донька гончаря Герасима й майстрині іграшки Харитини Остапенків, сестра гончаря Івана Остапенка. Ліпити іграшку вчилася в матері. Створювала невеликі теракотові свистунці у вигляді коників, цапиків, зайчиків, свинок, баранців, а також декоративну скульптуру у вигляді баринь.

ПІВЕНЬ Серафим Іванович (1918–?) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Яри»). Онук гончаря Корнія М’якоступа, син гончаря Івана Оврамовича та майстрині іграшки Анастасії Півнів. Гончарній справі вчився в батька. У 1930-х – 1950-х роках працював у артілі «Художній керамік», а також гончарював удома. Робив ужитковий посуд – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітри).

ФІЛЕНКО (у дівоцтві Бережна) Пелагея Петрівна (1918–2004) – малювальниця, майстриня іграшки й дрібної пластики. Народилася й мешкала в Опішному. Донька гончаря Петра й малювальниці, майстрині іграшки Явдохи Михайлівни Бережних, сестра гончарів Івана, Михайла та майстрині іграшки Явдохи Бережних. Ліпити іграшку й розмальовувати гончарні вироби вчилася в матері та в Опішнянській керамічній кустарно-промисловій школі (наприкінці 1920-х). У дитинстві та юності ліпила глиняні іграшки й розмальовувала гончарні вироби вдома з матір’ю.  Працювала в артілі «Художній керамік» (до 1938). Ліпила свистунці й зооморфну скульптуру невеликого розміру (баранців, оленів тощо). Оздоблювала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.

ЧИРВЕНКО Семен Андрійович (1918–1998) – гончар-мисочник. Народився й мешкав у с. Міські Млини, поблизу Опішного. Син гончаря-мисочника Андрія та малювальниці Ганни Чирвенків, брат гончаря-мисочника Захара Чирвенка, малювальниць Ганни Квашик, Серафими Кришталь, Марини Мірошниченко, Оксани Реви та Анастасії Шут. Гончарній справі вчився в батька. Гончарював разом з ним і братом до кінця 1930-х років.

ШУЛЬЖЕНКО Олексій Тихонович (1918–?) – гончар-мисочник. Народився у с. Міські Млини, поблизу Опішного. Син гончаря-мисочника Тихона Шульженка, брат гончаря-мисочника Йосипа Шульженка та малювальниць Марфи, Тетяни та Явдохи Шульженків. Гончарював у юності, виготовляв миски. З 1930-х років проживав у м. Краснокутськ (Харківська обл.), де деякий час продовжував гончарювати самостійно.

БАГРІЙ Лідія Митрофанівна (1928–2009) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Гончарівка»). Онука гончаря Олексія Важничого, донька гончаря Митрофана й майстрині іграшки Палажки Багріїв, сестра майстринь іграшки Ганни Дяченко та Явдохи Істоміної. Ліпити іграшку вчилася в матері. Промислом займалася в дитинстві разом з родиною. Упродовж 1955–1960 років  здавала іграшки в артіль «Червоний гончар». Ліпила невеликі теракотові свистунці у вигляді пташечок, зайчиків, які декорувала аніліновими фарбами.

ВИННИК Ганна Степанівна (1928–2004) – майстриня іграшки, малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Онука гончаря Івана Винника, донька гончаря Степана Винника, сестра майстрині іграшки, малювальниці Анастасії Винник. Ліпити іграшку вчилася в родині. У дитинстві  ліпила маленькі теракотові свистунці. Працювала малювальницею в артілі, згодом – на заводі «Художній керамік» (1952–1978). Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Параски Біляк.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Іван Григорович (1928–1990) – гончар, майстер іграшки. Брат Варвари Вишневецької. Мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Гончарній справі вчився в гончарів Івана Задорожного та дядька Павла Оначка, ліпити іграшку – в тітки Марини Вишневецької. У дитинстві разом з тіткою та сестрою ліпив свистунці у вигляді білочок, рибок, півників, козликів, які здавав у артіль «Художній керамік». Упродовж 1940-х – 1950-х років працював у артілі «Художній керамік». Деякий час гончарював удома.

РІЗНИК (у дівоцтві – Денисенко) Лідія Семенівна (1928–?) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному, з 2002 – у Києві. Донька гончаря Семена Денисенка, сестра гончарів Григорія та Івана Денисенків, майстринь іграшки Любові Клюшниченко й Надії Оначко. Ліпити іграшку вчилася в родині. У дитинстві та юності вдома ліпила теракотові свистунці невеликого розміру у вигляді пташечок, зайчиків, білочок, рибок, які декорувала аніліновими фарбами. Вироби здавала в артіль «Червоний гончар».

ПІДГРЕБЕЛЬНА (у дівоцтві – Чабан) Ганна Федорівна (1928–2007) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Птухівка»). Онука гончаря Петра Чабана, дружина гончаря Івана Підгребельного. Ліпити іграшку вчилася в односельців. Працювала в заводі «Художній керамік» (1963–1983). Ліпила маленькі теракотові свистунці у вигляді пташечок,  відливала у формах масову продукцію заводу.

ГРЕСЬКО Петро Семенович (1928–1996) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Прогоня»). Чоловік майстрині іграшки Ганни Гресько. Гончарній справі вчився у свого вітчима – малобудищанського гончаря Атанаса Даціньки (посуд) та в Івана Білика (скульптура). Працював гончарем в артілі, згодом – на заводі «Художній керамік» (1948–1988). Робив посуд невеликого розміру (глечики, квітники тощо), а також фігурні посудини й скульптуру у вигляді левів і баранів.

ГРИПИЧ Іван Іванович (1928–1994) – гончар, майстер іграшки. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син майстрині іграшки Софії Грипич, брат майстрині іграшки Марії Гавриліної та Ганни Грипич. Ліпити іграшку вчився в матері, гончарній справі – в односельців. Протягом кількох років працював у артілі «Червоний гончар» й одночасно гончарював удома (до 1947/1948 року). Робив ужитковий посуд невеликого розміру (до 3-х літрів) – теракотовий і полив’яний (горщики, глечики, макітерки, тазки для пасок тощо). Після служби в Радянській армії жив на Донбасі, згодом повернувся до Опішного, але не гончарював.

КАНІВЕЦЬ (у дівоцтві – Звагольська) Ганна Іванівна (1928–2007) – малювальниця. Народилася в с. Малі Будища, поблизу Опішного. З 1954 року мешкала в Опішному. Працювала в артілі, згодом у заводі, «Художній керамік» малювальницею, творчим майстром (1945–1983). Оздоблювала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів і наліпленим декором. Вироби з мальовкою Ганни Канівець експонувалися на вітчизняних і міжнародних виставках.

ДЕНИСЕНКО Олексій Кирилович (1928–2005) – гончар, майстер іграшки. Народився й мешкав у Опішному (куток «Гончарівка»). Син гончаря Кирила та майстрині іграшки Мотрони Денисенків, брат майстрині іграшки Євдокії Шиян, чоловік майстрині іграшки Галини Денисенко. Ліпити вчився в матері, гончарювати – у Федора Хлоня. 45 років працював у артілі «Червоний гончар» та (після реорганізації артілей) на заводі «Художній керамік»: перші п’ять років гончарював, потім займався збутом заводської продукції.

МИКИТЕНКО (у дівоцтві – Яценко) Марія Миколаївна (1928–2003) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Яри»). Сестра гончарів, майстрів іграшки Григорія та Грицька Яценків. У дитинстві та юності разом із братами ліпила теракотові свистунці невеликого розміру у вигляді пташечок, зайчиків, білочок.

БІЛИК (у дівоцтві – Мелащенко) Валентина Іванівна (1938 р. н.) – малювальниця. Народилася й мешкає в Опішному. Дружина гончаря Павла Білика, мати малювальниці Людмили Пругло. Працювала малювальницею на заводі «Художній керамік» (1966–1991). Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Зінаїди Линник. Оздоблювала посуд у техніках підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів та фляндрівки.

БАСЕНКО (у дівоцтві – Демченко) Галина Іванівна (1938 р. н.) – малювальниця. Народилася й мешкає в Опішному (куток «Їсіпівка»). Працювала на посаді «доглядчиці» в артілі «Червоний гончар» (1953–1955), малювальницею в артілі, згодом – у заводі, «Художній керамік» (1955–1992) та майстром-викладачем в Опішнянській філії Решетилівського СПТУ №28 (1986–1992).Оздоблювала посуд у техніках підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів та фляндрівки, а також виконувала рельєфний орнамент.

ЗВАГОЛЬСЬКА (у дівоцтві – Жадан) Віра Іванівна (1938–2008) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Марії Бондаренко на заводі «Художній керамік», де працювала малювальницею з 1968 року. Оздоблювала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.

ЗВАГОЛЬСЬКА (у дівоцтві – Маслак) Ольга Андріївна (1938 р. н.) – майстриня іграшки, малювальниця. Народилася й мешкає в Опішному (куток «Гончарівка»). Донька майстрині іграшки Ганни Маслак,сестра майстринь іграшки Лідії Клименкота Любові Маслак.Мистецтву ліплення іграшки вчилася в матері. З дитинства, разом з  матір’ю та сестрами, ліпила свистунці невеликого розміру. У 1950-х роках іграшку здавали в артіль «Червоний гончар». Працювала малювальницею в Опішнянському райпромкомбінаті, після об’єднання артілей – на заводі «Художній керамік» (1957–1990). Розмальовувати гончарні вироби вчилася в Поліни Сиси. Оздоблювала посуд у техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.

ЧАБАН (у дівоцтві – Шиян) Марія Федорівна (1938 – середина 2010-х) – малювальниця, майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному. Онука гончаря Панаса і майстрині іграшки Одарки Товаришів, донька майстрині іграшки Тетяни і гончаря Федора Шиянів, племінниця майстрині дрібної пластики Ольги Шиян, сестра майстринь іграшки Анастасії Мацко та Антоніни Цигрик. Ліпити іграшку вчилася в матері й сестер. З 13 років разом з родиною ліпила свистунці, які збували скупникам, розвозили по навколишніх селах для обміну на харчі та на продаж до Харкова, здавали в артіль «Червоний гончар» та Опішнянський райпромкомбінат. Працювала малювальницею на заводі «Художній керамік» (до 1990).

МАРЕХА Валентина Самсонівна (1938 – 1990-ті) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Працювала в артілі, згодом на заводі «Художній керамік». Оздоблювала посуд (глечики, макітри, супники, вази тощо) підполив’яною контурною мальовкою з використанням рослинних мотивів.

М’ЯКОСТУП Лідія Тимофіївна (1938–2016) – майстриня іграшки. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Гончарівка»). Дружина гончаря Дмитра М’якоступа. Ліпити іграшку вчилася в односельців. Працювала  в артілі, згодом на заводі «Художній керамік» (1958–1993). У перші роки роботи в артілі ліпила маленькі теракотові свистунці (курочки, півники, зайчики), прикрашені аніліновими фарбами, пізніше займалася відливанням глиняних виробів у гіпсових формах.

НАГІРНА (у дівоцтві – Каленич) Віра Іванівна (1938 р. н.) – майстриня іграшки. Народилася й мешкає в Опішному. Сестра  гончарів Володимира й Дмитра Каленичів, майстрині іграшки Любові Реви та малювальниці, майстрині іграшки Валентини Чабан. Ліпити іграшку вчилася в Олександри Селюченко, з якою мешкала по сусідству. У дитячі роки вдома, разом із сестрами, ліпила іграшку. Мали власне горно, яке зробили для них батьки. Працювала в артілі, згодом – на заводі «Художній керамік», обіймаючи різні посади: займалася ліпленням свистунців, ангобуванням виробів та іншими допоміжними гончарськими процесами.

ОСТРЯНИН Михайло Максимович (1938–2010) – гончар. Народився й мешкав у Опішному. Син гончаря Максима й малювальниці, майстрині іграшки Василини Острянинів, чоловік малювальниці Олександри Острянин. Гончарній справі вчився в батька, разом з яким гончарював удома. Працював гончарем в артілі «Червоний гончар», після об’єднання артілей – на заводах «Художній керамік» та «Керамік» (1954–1998), приватному підприємстві «Гончарний круг». Нагороджений орденом Трудової слави ІІІ ступеня. Учасник багатьох конкурсів гончарної майстерності. Один із найталановитіших опішненських гончарів другої половини ХХ ст. Робив ужитковий посуд, у тому числі великого розміру, з тонким черепком, гарних пропорцій, з дотриманням традиційних форм.

СИВАШ Іван Гаврилович (1938 – середина 2010-х) – гончар. Народився й мешкав у Опішному (куток «Їсіпівка»). Син гончаря Гаврила Сиваша. Гончарній справі вчився в батька. З 12-13 років гончарював удома. Робив ужитковий посуд: глечики, горщики, вази, а також великі макітри (10-15 л) тощо. Працював у Опішнянському райпромкомбінаті (1959–1960).

ДАЦІНЬКА (у дівоцтві – Китриш) Любов Єгорівна (1938–2003) – малювальниця. Народилася й мешкала в Опішному. Донька гончаря Єгора Китриша, сестра гончаря, майстра декоративного зооморфного посуду Михайла Китриша. Близько 40 років рацювала на заводі «Художній керамік».

ДУДНИК (у дівоцтві – Задорожна) Лідія Іванівна (1938 р. н.)  – малювальниця. Донька гончаря Івана Задорожного. Мешкає в Опішному. Працювала в артілі, згодом – на заводі «Художній керамік» (1955–1991).Розпочинала з різноробочої, потім, навчившись у Тетяни Гриб, стала малювальницею в цеху №2, пізніше – в цеху №4. Оздоблювала посуд у техніках підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів та фляндрівки.

КОШЕЛЕНКО Анатолій Іванович (1948–1995) – художник-кераміст. Народився в м. Отиня Станіславської (нині Івано-Франківської) області, мешкав у Опішному. Навчався в Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва (1962–1968). З 1968 року працював художником на заводі «Художній керамік», з 1973 – головним художником, у середині 1980-х – директором, з 1987 – майстром виробничого навчання Опішнянської філії Решетилівського СПТУ № 28. Творив у галузі художньої кераміки та монументально-декоративного мистецтва. Учасник виставок. Нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1977). 

МАЛИШКО (у дівоцтві – Багрій) Ніна Карпівна (1938–2014) – малювальниця, майстриня іграшки. Донька гончаря Карпа та майстрині іграшки Параски Багріїв, сестра майстрині іграшки Катерини Перерви. Народилася й мешкала в Опішному (куток «Прогоня»). Ліпити іграшки вчилася в матері. В дитячі й молоді роки ліпила їх разом із членами родини. розмальовувати гончарні вироби – в Поліни Сиси. Працювала в Опішненському райпромкомбінаті, артілі «Червоний гончар» та (після об’єднання артілей) на заводі «Художній керамік» (1953–1990). Оздоблювала посуд у техніках підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів та фляндрівки.

ГОРОДНІЧЕНКО (у дівоцтві – Омеляненко) Наталя Василівна (1958 р. н.) – малювальниця. Народилася й мешкає в Опішному. Донька гончаря, майстра глиняної іграшки й декоративного зооморфного посуду Василя та малювальниці Марії Омеляненків. Розмальовувати гончарні вироби вчилася в матері. Працювала на заводі «Художній керамік», у приватному гончарному підприємстві «Гончарний круг» (1974–2003). Нині продовжує оздоблювати вироби, які виготовляє батько у власній майстерні. Працює в техніці підполив’яної контурної мальовки з використанням рослинних мотивів.