Тоді, коли сонце умивається росою, коли птахи високо в небі дзвінко виспівують свою пісню, Валентина Проценко починає творити. Глина в її руках покірливо приймає задані форми, повільно перетворюючись на одну величну скульптуру – оленя. Майстриня говорить, що її витвір – живий. Справді, здається, ніби він зривається з місця й стрімголов несеться по світу, збираючи на свої гіллясті роги різнобарвні квіти, та, побачивши мене, – нерухомо завмирає, і тільки пелюстки видають його нічні пригоди. Він безмовно розповідає про своє життя, слід тільки прислухатися до його німої історії. Глиняний звір відкриває двері в далеке минуле, говорить образами, які несуть пам’ять про наших предків, про наше коріння.
Цей величний витвір мистецтва Валентина Проценко створює в рамках Міжнародної грантової премії Говорунів, і зовсім скоро він постане на території Національного музею-заповідника українського гончарства, аби розповісти всім відвідувачам свою правічну історію.
{gallery}news/2019/08/23{/gallery}