Гончарний круг життя прискорює свій поступ,
Із небуття на мить реінкарнує нас…
Для світла майбуття ми лиш раптові гості.
Світ скупо відміря, відведений нам час.
Ілюзія краси вже вислиза між пальців,
У долі є завжди складний космічний сенс.
Нічого не проси, а падай і здіймайся.
Примхлива течія відносить геть усе…
У човнику надій минатимеш пороги,
І вир, і мілину здолає вічний плин.
Мірило правоти в руках всесильних Бога
І він дарує нам мить веселкових змін.
Розлука не для нас. І вже майстриня-доля
Формує почуття із двох сердець одне.
Гончарний круг життя – ристалище історій,
Та жодне із творінь любов не обмине…