Шановні відвідувачі!

Із 13.05.2020 року опублікована нова версія сайту, яка працює за постійною адресою http://opishne-museum.gov.ua/. Вся оновлена та актуальна інформація буде розміщуватися на новому сайті.
Будете на екскурсії в Полтаві, то не забудьте завітати і до нас.

Друк

вкл. 16 листопада 2016.

vpoltave.info

З нагоди 100-ліття «Будинку Кричевського-Лебіщака» у селищі Опішня на Полтавщині пройшов сьогодні цілий комплекс заходів, які об’єднали не лише спільноту з України, а сягнули світових масштабів. Адже долучилися гості не лише з різних куточків нашої держави, а й із  США, Венесуели. Урочистий симпозіум, вернісажі, виставки, презентації книг, вручення грантової премії художнику-керамісту Аліні Літвіненко, церемонія офіційного оголошення й нагородження переможців Х Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки - все це мало місце в рамках пошанування 100-літнього будинку та його творців.
 
Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, керамолог, історик, етнолог, музеолог Олесь Пошивайло розповів про деякі особливі миті у відзначенні дати:
 
«Родзинка сьогоднішнього заходу ще й у тому, що, якщо на початку  20 століття тут зустрілися Кричевський і Лебіщак, а  сьогодні тут уперше зустрілися онук Василя Кричевського з Венесуели Василь Лінде-Кричевський та онука Юрка Лебіщака зі Львівщини Оксана-Антоніна Ковалишин. Унікальна подія - фактично відтоді інтервал 100 років. Ще символічним є те, що саме сьогодні той день, коли Василь Кричевський відійшов у інші світи, а Юрко Лебіщак саме у листопаді приїхав до нас колись», - зазначив Олесь Пошивайло.
 
Онука Юрка Лебіщака зі Львівщини Оксана-Антоніна Ковалишин ділиться далекою історією родини, яку переповіла їй мати:
 
«Дідусь у далекому 1912 році із Галича з двома малесенькими дітьми поїхав у Опішне, і тут його поставили завідувачем, а потім вони з Кричевським почали будувати цей будинок. Тут народилася моя мама та ще один син дідуся... Я  втретє приїжджаю. Але вже запрошують мене і вчетверте».
 
Онук Василя Кричевського з Венесуели Василь Лінде-Кричевський свого діда не знав за життя, однак стверджує, що в родині була найбільша шана пам’яті саме йому:
 
«Дід помер, а я народився. Так сталося. Я ніколи не бачив діда, але всі мені про нього розповідали. Постать діда завжди була головною фігурою в родині. Адже у нас всі – художники. Але я з молоду було обрав інший шлях - пішов вчитися бухгалтерії, проте у 30 років зрозумів, що ні – від долі не втечеш. Тож пішов займатися скульптурою і керамікою. Я народився у Венесуелі, далі навчався у США, а потім приїхав і до України (7 років тому). Мені тут дуже подобається.  Багато людей у США говорили - як ти можеш їхати в Україну - це дика країна? Проте, коли я прибув до Києва, я відчув, наче я там був уже - мов додому прийшов. Я не знаю чому так? І так щоразу, коли я приїжджаю до України. А у будинку діда затишно - тут велика робота зроблена, це важлива історія».
 
Нині у «Будинку Кричевського-Лебіщака» працює завідувачем Антон Плохой. Молодий керівник волею долі потрапив до Опішні –  одружився, проживаючи у столиці, на опішнянці, а потім поїхав разом з нею жити на Полтавщину. Антон Плохой ні про що не жалкує.  Він розповів про особливості стилю українського модерну, в якому виконаний «Будинок Кричевського-Лебіщака»:
 
«Будинок цей  - перша будівля в Україні, спеціально призначена для гончарства. Тут був гончарний показовий пункт, гончарне шкільництво, навіть під час окупації тут було гончарне виробництво. Був час, коли будинок довгий час стояв порожнім у напівзруйнованому стані. Ближче до наших часів  (з 2009 року) Національний музей українського гончарства в Опішному став на ноги і почав реставрацію цього будинку.
 
Стиль «Будинку Кричевського-Лебіщака» -  український модерн. Саме Василь Кричевський його започаткував. Модерн характеризується кількома сторонами. Це запозичення елементів народного мистецтва, архітетури (ми бачимо характерні форми вікон, дверей). З іншого боку -  це перенесення властивостей одних матеріалів на інші та одних видів мистецтва на інші. Наприклад, властивості живопису, вписані в архітетуру, чи то властивості дерева, виконані в кераміці. І третя сторона - це така наповненість і всередині, і зовні народним мистецтвом.  Воно лаконічно і органічно вливається в архітектуру і стає невід'ємною її частиною».
 
Селище Опішню на Полтавщині з давніх давен вважають центром українського гончарства. А «Будинок Кричевського-Лебіщака» називають серцем цієї діяльності.

 

 

 

 

Наталя Очкань

{jcomments on}

Замовити екскурсію