Днями Опішня приймала гостей з усього світу. Тут відбулася урочиста академія з нагоди сторіччя будинку Василя Кричевського та Юрія Лебіщака. У гончарській столиці побувала Світлана Фільчак.
Унікальна будівля у стилі українського модерну бачила багато на своєму віку – і розквіт, і повний занепад, і, нарешті, нове життя, коли після 2009 року її повністю реконструювали. Зустрічаючи поважний ювілей, дім знову став культурним осередком Полтавщини. Говорить генеральний директор Національного музею українського гончарства в Опішні, директор інституту керамології народознавства НАН України, професор Олесь Пошивайло:
Олесь Пошивайло: По суті, у цій будівлі поєдналися зусилля галичанина Лебіщакаі і Кричевського, який народився на Сумщині. Також ізюминка цієї події полягатиме у тому, що якщо на початку 20 століття тут зустрілися Кричевський і Лебіщак, то сьогодні зустрілися онук Кричевського і онучка Лебіщака. Унікальна подія. Фактично, через сто років. Сьогодні день, коли Кричевський відійшов у інші світи. А Лебіщак саме в ці дні, колись вперше приїхав до Полтави і до Опішного. Тобто, багато містики в тих подіях, про які ми говоритимем під час урочистостей.
Василь Лінде Кричевський, онук Василя Кричевського, прибув на свято зі Сполучених Штатів Америки. «Навіть у найсміливіших мріях не міг уявити, що будинок діда знову оживе», - говорить пан Василь:
Василь Лінде Кричевський: Перший раз я сюди потрапив, тут даху навіть не було. Тільки стіни були. І я ніколи не думав, що стане так, як сьогодні. Це дуже велика робота. Бо це – історія. Цей будинок - це історія. Історія Опішні і Полтавщини. І історія України. Історія України була довго перекручена. А це – реальна історія.
Програма академії була надзвичайно насиченою – відбулася презентація кількох видань з історії керамології, відкрито виставку учня Василя Кричевського – народного художника України Олександра Саєнка та експозицію робіт Катерини Кричевської-Росандіч. На жаль, сама мисткиня прибути на захід не змогла, але учасники дійства почули її звернення та вітання з Каліфорнії. Не могла приховати хвилювання і онука Юрка Лебіщака, пані Оксана-Антоніна Ковалишин. Нині вона мешкає у місті Стрий Львівської області. Втім, Полтавщина, завдяки спілкуванню з опішнянськими керамологами, для неї давно стала рідною:
Оксана Ковалишин: Хочеться плакати. Відчуваєш, що тут ходила моя мама, її братики. Мій дідусь з бабусею. Мені Опішня подобається. Люди тут подобаються. Я тут подружилася з багатьма працівниками. Ми з ними ходили на Ворсклу, така, знаєте, теплота від цих людей. Я їх дуже поважаю і люблю. Ну, і звісно, дуже поважаю Олеся Пошивайла. Це самородок український. Вони роблять те, що би дійсно наше, українське, не пропало. Що би все залишилося нащадкам. Що би ми , маючи такі багатства, і в душі, і в руках, щоби про нас знали у цілому світі.{jcomments on}