http://belyj-medved.livejournal.com/275648.html 22 июня, 0:52
Не сидиться нам на місці, хоч що з нами роби, але пригоди, якщо самі не трапляються, то ми їх собі робимо повною мірою.
Здавалося б, поїхали на Полтавщину, кераміку для виставки шукати. Ну що тут складного? Про Опішню всі знають, оминуті її - це не аби якими здібностями треба володіти...
Напланували собі: зранку виїхати, з майстрами зустрітися, те, се...
Ага...
Не так сталося, як гадалося.
Одне те, що затрималися ми в Опішні на чотири дні - вже досить багато повинно розказати тому. хто розуміє.
А тому, хто не зрозумів одразу - покажемо та й розкажемо.
Отже...
8. Перший, кого ми відвідали в Опішні, був Василь Омел'яненко. Це, без перебільшення кажучи, ЛЕГЕНДА (саме так, великими літерами, я б їх ще й жирно виділив би, але вже не буду) українського гончарства.
А на подвір'ї нас зустрів (ну, як зустрів - підібрав під себе хлібину, щоб не ділитися) отакий кудлатий песик.
9. Це майстерня пана Василя. Роботи чекають на свою чергу до печі.
10. А це сам Василь Онуфрійович.
Проводить нам невеличку екскурсію.
29. Музей-заповідник українського гончарства. Нарешті ми всередині.
{jcomments on}