Народився 21 лютого 1938 року в селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району Київської області; закінчив історико-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1960); аспірантуру Інституту археології АН УРСР (1966); працював науковим співробітником Музею українського мистецтва (1960–1961), ученим секретарем Інституту археології АН УРСР (1966–1970), завідувачем Відділу археології Києва (з 1974); завідувачем Відділу давньоруської і середньовічної археології (з 1982); директор Інституту археології НАН України (з 1987); академік НАН України (1990); віце-президент НАН України (1993–1998); автор близько 400 наукових праць, 25 монографій; один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1989); народний депутат Верховної Ради України ІІІ–ІV скликань (1998–2006); член Виконавчого комітету Міжнародної унії слов’янської археології; член-кореспондент Центрального Німецького інституту археології (Берлін); член Академії Європи (Лондон); почесний доктор Російської академії наук; головний редактор наукового журналу «Археологія»; голова редакційної ради журналу «Культура народов Причерноморья»; член редколегій часописів «Київська старовина», «Український історичний журнал», «Український керамологічний журнал», національного наукового щорічника «Українська керамологія»; лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1983); лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002); лауреат Премії НАН України імені Михайла Грушевського (1992); нагороджений орденом «Знак Пошани» (1982) та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998)