Лише тоді художник-кераміст по-справжньому відчуває себе творцем, коли повноцінно може віддатися втіленню своїх творчих ідей, коли в тиші власної майстерні душа працює під диктовку сфер, а руки плекають нові ідеї, коли із ще гарячого горна розпашілий від жару майстер виймає дозрілу форму, коли ввесь його Всесвіт заповнює глина... Власна майстерня – ніби звичайна, але така бажана й необхідна потреба для кожного кераміста. Та для когось із мистців вона поки що залишається невтіленою мрією...
2012 року Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному першим в Україні запровадив у сучасній українській керамічній практиці новий мистецький проект – КЕРАМОрезиденцію. Його мета – підтримка художників-керамістів України через створення умов для виготовлення авторських творів і влаштування персональної виставки та формування персональних колекцій мистців України в збірці Музею-заповідника. КЕРАМОрезиденція є чудовою нагодою творчо попрацювати тим мистцям, хто не має своєї майстерні чи прагне хоча б на певний час відійти від суспільної буденності, заглибившись у власний світ ідей, тим самим долучитися до творення феномену сучасної української кераміки.
Для втілення мистецьких проектів художникам-керамістам надаються необхідні матеріали, горно та печі.Під час перебування в КЕРАМОрезиденції Музей-заповідник відчиняє для мистців Гончарську книгозбірню, де зібрано унікальну керамологічну й мистецьку літературу, а також фондові колекції, музейні експозиції, у тому числі його підрозділів – Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів, Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко, Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа та Музею мистецької родини Кричевських.
Ідейною натхненницею створення КЕРАМОрезиденції Олесь Пошивайло – керамолог, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України – назвав художницю-керамістку з Полтави Світлану Пасічну: «Пані Світлана Пасічна кілька років тому пророчо заявила в Опішному, що нам необхідно створити арт-резиденцію, куди б художники усієї України могли приїжджати і реалізовувати свої творчі проекти. Ми вирішили цю ідею втілити. Для цього музей-заповідник переобладнав хату гончаря початку ХХ століття, куди художники почали приїжджати як у власну майстерню. Ми навіть не вірили, що у звичайній сільській хаті, наповненій духом гончарства, художникам буде так натхненно і творчо працювати».
Першим КЕРАМОрезидентом став молодий, але вже відомий в Україні та поза її межами мистець із Сумщини Юрій Мусатов, який є неодноразовим учасником і переможцем гончарських проектів Музею-заповідника. На підсумковій виставці він так пояснив своє бажання творити в Опішному: «Я тут, бо люблю кераміку, люблю працювати з глиною. Моя майстерня там, де є горно».
Леся Падун, художниця-керамістка з Хмельниччини, 2012 року теж спробувала попрацювати в КЕРАМОрезиденції. Серія створених за цей час глиняних творів надихнула продовжити роботу наступного року. Так 2013 року з’явився мистецький проект «МЕТАморфози», що підсумував творчі досягнення молодої керамістки. У рамках презентації новотворів Лесі Падун відбулося й відкриття її глиняної декоративної лавки, що нині привертає увагу екскурсантів під час відвідин Центру розвитку духовної культури Музею гончарства.«Виставка кожного мистця, хто хоча б раз попрацював у КЕРАМОрезиденції, є свідченням того, настільки продуктивно художник може працювати у спеціально створених для цього комфортних умовах, де якомога менше подразників, які заважають художникові думати про соціальні катаклізми, про особисті проблеми. Тут є аура творчості, і художник може сповна реалізувати багато своїх мрій. Тут ти починаєш цінувати кожну хвилину, кожну секунду. Знаходячись у такому середовищі, яке тебе не відволікає від буденних справ, просто віддаєш себе всього творчості».
2013 року КЕРАМОрезиденцію відвідала й сама авторка ідеї – Світлана Пасічна. Перебування в Опішному надихнуло мисткиню на керамічну серію вражень, презентованих на виставці «Impression – враження, відбиток, відтиск». Мисткиня високо оцінила підхід до реалізації такого мистецького проекту: «Це дійсно новий досвід. Я думаю, що Національний музей-заповідник багато в чому першопроходець, і з арт-резиденцією він також перший в Україні».
КЕРАМОрезиденція Музею-заповідника й сьогодні продовжує приймати гостей. Нині тут працюють молоді художники-керамісти з Полтави – Аліна Літвіненко і Зінаїда Близнюк.Участь мисткинь у численних виставках, конкурсах та симпозіумах продемонструвала оригінальність ідейно-образної концепції їхнього бачення навколишнього світу. Зінаїда Близнюк і Аліна Літвіненко також є неодноразовими учасниками мистецьких проектів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Прикметно, що тут дівчата зробили і свій «перший творчий крок»: цього року в одному із виставкових залів Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному вони спільно презентували свою першу персональну виставку кераміки.Нині молоді мисткині повністю віддані творчій роботі в КЕРАМОрезиденції. У кожної ще багато невтілених ідей, тому працюють над кількома роботами одночасно. Для дівчат Опішне – «це куточок, де можна заховатися від проблем, поринути в себе і народжені ідеї втілити в матеріал».{jcomments on}
...Здається, що потрібно мистцеві для польоту творчої фантазії?.. Виявляється, не так і багато – лише місце і можливість повного розчинення в мікрокосмі власних ідей та образів...
Редактор І категорії
Жанна Різниченко
|
|
|
|
|
|
|
|
|