Відділ фондової роботи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному здійснює науковий опис та інвентаризацію гончарних виробів та творів інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що надходять до музею завдяки археологічним розкопкам та керамологічним експедиціям до всіх областей України. Ведеться робота з виявлення музейних предметів, що потребують реставрації, постійно проводяться заходи, що забезпечують збереження експонатів.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Валентина Кульбаказавідувач наукового відділу фондової роботи |
Тетяна Солов’янзберігач фондів І-ї категорії Наукового відділу фондової роботи |
Ольга Хлівназберігач фондів наукового Наукового відділу фондової роботи |
Оксана Канівецьзберігач фондів наукового відділу фондової роботи |
Декоративно-ужитковий посуд з різних гончарних осередків України
з фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Гончарний круг – пристрій для ручного формування глиняних виробів, який використовується в гончарстві і вважається основним інструментом гончарів. Він є одним з найбільш визначних досягнень в історії гончарної технології. В Україні ручний гончарний круг з’явився в другому сторіччі нашої ери, а винайдений був у Месопотамії в четвертому тисячолітті до нашої ери.
«Вишивала дівчина, вишивала,
У сорочку білую душу вклала.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитку клала»
У фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному зберігається понад п´ятисот унікальних традиційних українських сорочок. Завдяки етнографічним експедиціям, співробітниками музею зібрана чимала колекція вишиванок з усіх регіонів України: Полтавщини, Сумщини, Черкащини, Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Львівщини, Чернівеччини, Волині.
Національний музей-заповідник українського гончарства щиро дякує художнику-керамісту, заслуженому художнику України Борису Пяниді за багаторічну співучасть у формуванні Національної Гончарської Скарбниці України й подаровану фаянсову миску початку ХХ століття фабрики М.С.Кузнєцова в Будах, яка поповнить колекцію традиційного побуту українців.
1886 року Матвій Кузнєцов заснував фаянсову фабрику в селі Буди Харківської губернії. Будянський завод був четвертим заводом, що увійшов до «Товариства виробництва фарфорових і фаянсових виробів М.С.Кузнєцова». Товариство почало діяти з 1889 року, а на початку XX століттяв нього вже ввійшло 8 найбільших заводів Росії. Завод випускав різноманітну продукцію: фаянсові вироби для домашнього вжитку й декоративні глиняні вироби, які вирізнялися високою якістю й художнім виконанням.