Олена Мизенко народилася 27 вересня 1993 року в місті Конотоп. Закінчила Сумський технікум харчової промисловості Національного університету харчових технологій (2012). Учасниця літньої школи гончарства 2014 року.
Основні зацікавлення: історія України, живопис.
Її враження:
«Опішня. Дуже гарне,світле місце. Зелена трава, красиві дерева. Неймовірне небо 24 години на добу. 10 нових незнайомих людей. З перших хвилин розумієш, що місце особливе. Є якась магія в повітрі. Музей надзвичайно цікавий, повний. Зачаровує своєю атмосферою, відразу поглинає і захоплює гончарством. Гончарство – дивовижне ремесло. Здається все так легко й просто, а коли починаєш розуміти всю глибину справи, то це важка і чарівна праця багатьох поколінь нашого народу. Гончарство унікальне ремесло, що проживає з людиною всі етапи її розвитку протягом тисячоліть. Я шукала для себе своє майбутнє в історії, а знайшла в гончарстві. Глина жива, повна.
Перші дніцікаво, але вже ясно, що буде складно. Глина на гончарному крузі не піддається навіть центровці. На другий-третій день (та навіть тиждень) – через раз. А так хочеться зробити маленьку тарілочку чи горщик.
Перші свистунці. Півтори години роботи– й півник свистить. Неймовірна радість.
Цікаві екскурсії. Садиба Сморжа просто дивовижна. Колекціонування теж свого роду наука. Неймовірна колекція ікон, посуду. А вжеподача всієї краси– просто не вистачає слів описати. Класно!
Садиба Селюченко. Є там щось такеопішнянське, неповторне. Майстер-клас з баринями просто чудовий. Кривенькі, але наші.
Садиба Пошивайлів. Рід гончарів – це прекрасно. Роботи багатьох поколінь дуже гарні. Мальовкатарілочок під музичний супровід– це шикарно. Хотілось підспівувати, але була вся в роботі.
Знайомство з місцевими майстрами– це неоціненний досвід. Василь Омеляненко, Олександр Шкурпела, Михайло Китриш, Микола Пошивайло– професіонали своєї справи.
На другому тижні роботи стали виходити краще: десь тарілочка, десь майже глечик… Перше випалювання… Такі прикольні роботи, як другий клас.
Мої одногрупники. Я вдячна кожному. Ми настільки різні, але такі однакові. Напевно,то все гончарство. Бо видно було з першого дня, що очі в кожного просто горять. Я дуже всіх полюбила, прив’язалась.
Сергій Андрійович Радько– талановитийгончар від Бога, гарналюдина й вчитель, багато чому навчив, показав.
Олесь Миколайович Пошивайло вклав дуже багато в музей, гончарство Опішні в цілому. Дякую йому. Слава Гончарству!
Знайомство з багатьма цікавими людьми, про яких раніше я могла тільки здогадуватись. Дякую всім, сподіваюсь продовжити спілкування. Я не готова просто взяти й забути це.
Такої насиченої програми, за такий короткий термін немає більше ніде по Україні! Я вдячна долі затакий шанс. Сподіваюсь продовжити займатись гончарством.Дякую Всім»!{jcomments on}
|
|
|
|
|
|
|
|
|