Вітаємо молодшого наукового співробітника Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, кандидата історичних наук Оксану Коваленко з презентацією книги «Полтава ХVІІ–ХVІІІ століть»!
Кажуть, що мрії, висловлені вголос, обов’язково мають втілитися в життя. Одним з прикладів підтвердження такої «теорії вірогідності» може стати історія художника-кераміста з Конотопа – Юрія Мусатова.
Українці зараз переживають нелегкі часи. Майже в усіх однакові думки: АТО, політика, курс долара… Тому, щоб трохи відволіктися, можна зайнятися зеленим туризмом, а точніше сказати, «білим» туризмом. Зимове українське село – це неймовірне диво. Буває, дивишся з Опішнянської гори вниз і мимоволі розумієш: «Як нам пощастило, що ми живемо в такій красивій країні».
Зміна пір року – вічне й закономірне явище природи. Однак нещодавно випала нагода одночасно спостерігати дивовижний сезонний калейдоскоп. 13 лютого 2015 року в Полтавській обласній раді профспілок за підтримки Полтавської обласної організації Національної спілки фотохудожників України відбулося відкриття фотовиставки «Пори року».
Відомий етнограф, археолог, музеолог, керамолог і збирач старожитностей Іван Зарецький (1857–1936) у своїй праці «Гончарный промысел в Полтавской губернии» (1894), розповідаючи про талановитих гончарів Опішного, згадував неперевершеного майстра Потапа Півня: «…есть еще в каждой местности выдающиеся гончары, хотя и не премированные. Таковы в Опошне мисочник Петр Мосиец, кирпичник Иван Колпак и Посудники Клим и Яков Коломиец; в Мисских Млинах мисочники Иван Рябокинь и Клим Бадер, и в Зайцевых хуторах Потапий Пивень. Этот последний выделывает большей частью простейшую посуду, но по красоте контуров мне не приходилось видеть, что бы кто-либо из гончаров мог сделать так красиво хотя бы простой горшок…».
Страшні події в Україні примусили взяти до рук зброю людей, які мають дуже мирні професії. Серед них – історик за фахом, віце-президент Асоціації «Україна – Франція» Павло Ротар. Ніби ще вчора він займався проектом, пов’язаним зі славетною Петриківкою, возив майстрів народного мистецтва на Дні України в Туркменистані, вирішував безліч інших потрібних справ, а сьогодні він – боєць батальйону «Золоті ворота».
Більше: smorzh.opishne-museum.gov.ua/news/119
За кожною – невтомні руки й незміренні обшири самобутньої фантазії відомих і безіменних для минувшини народних майстринь, у кожній – історія й часточка їхньої душі. «Життя – у вишивці, а вишивка – життя, на полотні найтонші, найвірніші розкладені жіночі почуття», – саме так, рядками поезії української письменниці Людмили Яцури, можна висловити враження від експозиції виставки вишитих картин «Світлини душі жіночої», яка відкрилася 7 лютого 2015 року у виставковому залі Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського.
