9 січня 2019 року, на 82-му році життя, закінчився земний шлях видатного українського краєзнавця, історика, члена Національної спілки краєзнавців України, лауреата Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України Дмитра Малакова.
Україна завдячує цій великій людині колосальною працею – численними фундаментальними дослідженнями історії Києва. Як ніхто інший, науковець на все життя прикипів душею до рідного міста: тут минуло життя, тут Доля подарувала найбільші життєві й професійні звершення, тут відкрила його ім’я для численних друзів, колег, послідовників. Важко переоцінити значущість монографій, альбомів, путівників Дмитра Малакова, які пролили унікальне, досі не пізнане світло на відомі й малознані сторінки історії української столиці. На окрему увагу заслуговують спогади дослідника очима киянина, який пережив разом з Києвом фактично всі події з часу Другої світової війни й донині...
З Опішним Дмитро Васильович мав особливу єднаючу нитку: як добрий друг славетної родини Кричевських, приятель Катерини Кричевської-Росандіч упродовж 75 літ, він завжди залишався черезокеанським «місточком» спілкування єдиного в Україні Музею мистецької родини Кричевських у Опішному з нащадками династії в Америці. Дослідник щиро й тепло підтримував музейні ініціативи, попри хворобу, залишив у Опішному незабутні спогади про свій візит 2015 року… Завдячуючи Дмитру Малакову, унікальна спадщина Кричевських почала поступовий шлях повернення в Україну…
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України щиро поділяють болючу скорботу рідних, близьких, усієї культурної спільноти держави.
Вічний спокій світлій душі Великого Українця…