Днями Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному відвідав Іван Андрусяк – відомий у сучасному українському літературному процесі поет і дитячий письменник, публіцист, перекладач та редакторвидавництва дитячої літератури «Грані-Т», представник покоління літераторів-«дев’ятдесятників».
Іван Андрусяк в Опішному не вперше. «Бачите, я гуцул, моє коріння в Івано-Франківщині, і зараз відкриваю для себе Україну – Слобожанщину, Гетьманщину – з іншого боку. У мене є збірка «Дуби і леви», створена на основі вражень від рідних і тутешніх краєвидів. Ось дуби у нас зовсім інші, місцеві більш приземкуваті, а наші чомусь тягнуться вгору. Дещо схожі тутешні дуби й на опішненських левів, бо такі ж кучеряві».
Літератор разом з дружиною, двома доньками та родинним другом – київським мистецтвознавцем, членом Спілки художників України, іконописцем Олександром Клименком – оглянули експозицію Музею-заповідника, попрацювали над виготовленням глиняної іграшки-рибки разом із Миколою Гавриловичем Пошивайлом – членом Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженим майстром народної творчості України, лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, а також спробували себе в гончарюванні.
Описуючи враження, Іван Андрусяк зазначив: «Кераміка близька до поезії. У Музеї-заповіднику це простежується надзвичайно виразно. Ось ідеш повз скульптури і бачиш: це вірш, а це – поема, а ось вінок сонетів. Розумієш, що у творене руками переливається душа. Мені хотілося б зробити якесь поєднання глини і поезії, щоб вони зазвучали в унісон. Можливо, побачене сьогодні втілиться надалі в якійсь літературній формі».
Побажання від Івана Андрусяка: «Уся поезія починається з глини. З опішнянської глини:) Хай живуть дуби і леви в Опішному й Косові!». Опішне, Полтавщина. 15.08.2014.
Редактор І категорії
Жанна Різниченко{jcomments on}
|
|
|
|
|
|
|
|
|