Чверть віку на сторожі народного гончарства

    Опішне – мальовниче давнє містечко на Полтавщині з багатою історією. На перший погляд, це звичайнеселище, яких тисячі в Україні. Проте на сьогодні більшість населених пунктів є безликими, тобто загубленими в сірій буденності. Опішне ж «має своє лице». І воно постає для нас через туман віків, як давній ідол Перуна, що стоїть і стоятиме на сторожі гончарства, як спомин про наших предків, як твердиня всього українського, ніби здійснюючи сакральний зв'язок із предками. Тут все просякнуте українським духом і якоюсь дивною таїною, яку так хочеться осягнути й зрозуміти!

    У чому ж причини, що сприяли становленню Опішного таким, яким ми його бачимо. Багата історія селища? О, по всій Україні достатньо місць, які не поступаються історичними подіями Опішному. Чи може люди, які тут проживають є особливими? Ні, люди нібито звичайні. А може причиною є гончарство, яке здавна прославляло Опішне? Але по всій Україні сотні гончарних осередків, проте, лише Опішне носить назву – «Столиця українського гочарства».

    В чому ж тоді неординарність Опішного? Цим феноменом є реалізація ідеї щодо збереження й подальшого розвитку традицій української кераміки.  Адже, тільки подальший розвиток осередку дасть змогу зберегти та донести нащадкам традиційний український промисел – гончарство. На сторожі якого Національний музей заповідник українського гончарства в Опішному.

    Передумовою заснування музею й подальшої успішної діяльності його як самобутнього центру гончарства стали багата гончарська історія та фундаторська діяльність ентузіаста, сподвижника, науковця Олеся Пошивайла (до речі, нащадка стародавнього гончарного роду). Згуртований ним колектив однодумців своєю працею допомагає подальшому утвердженню закладу.

    Музей не тільки успішно виконує свою екскурсійну функцію. Він є одним із провідних осередків наукового життя Полтавщини. Хоча Опішне не є помпезним сучасним мегаполісом, нині воно навіть не районний центр, але це зовсім не применшує його ролі в проведенні тут ґрунтовних досліджень. Науковці працюють над вивченням гончарства в усіх його аспектах. Щороку проводяться полові керамологічні експедиції. Наразі вже обстежено Вінниччину, Дніпропетровщину, Донеччину, Черкащину, Чернігівщину,

    Івано-Франківщину, Київщину, Луганщину, Полтавщину, Сумщину, Харківщину, Хмельниччину. Під час експедицій співробітники збирають інформацію про місцеве гончарство, занотовуючи навіть найдрібніші факти – персоналії гончарів, технологічні особливості, діяльність гончарних освітніх та промислових закладів тощо. Завдяки отриманій інформації ніби з мозаїки вдається скласти загальні картини розвитку гончарства в якомусь із  окремих осередків чи гончарному регіоні. Окрім записів, отриманих від респондентів, науковці збирають різні документальні свідчення: епістолярій, документи, фото. Особлива увага приділяється збиранню гончарних виробів для поповнення фондової колекції Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

    Важливою стороною діяльності науковців є популяризація народного гончарства. Їхні публікації в газетній періодиці, науково-популярних журналах, наукових збірниках доносять до читачів важливу інформацію про історію гончарства, майстрів, які виготовляли мистецькі твори, місце гончарства в житті й побуті українців, цим самим формуючи в самосвідомості пересічних українців необхідний багаж знань щодо національних традицій. Адже розвиток народних традицій є першочерговим завданням для збереження національної ідентичності без якої нації, навіть такій великій як українці, буде важко не загубитися в сучасному глобалізованому світі... Таким чином пишеться гончарський літопис України, наше завдання, як дослідників, зібрати й донести його до подальших поколінь. 

Співробітники Національного музею-заповідника українського гончарства, беруть інтерв’ю у гончарки Івани Козак-Ділети під час керамологічної експедиції до Гуцульщини.Зліва на право: Івана Козак-Ділета, Людмила Метка, Наталія Визір. Гуцульщина Косів 2007. Національний музей заповідник у Опішному, Національний архів українського гончарства Автор фото Людмила Пошивайло.{jcomments on}

Молодший науковий співробітник Відділу Етнографії гончарства НМЗУГвОпішному

Пошивайло Богдан