УКРАЇНЦЯМ – УКРАЇНСЬКЕ

   Частинки величезної культурної спадщини українців розійшлися по всьому світу. І нині вони презентують мистецькі надбання України в багатьох музейних та приватних зібраннях. Одна з таких колекцій знаходиться у фондах Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі і налічує понад 20 тисяч експонатів. На жаль, широкому загалу глядачів вона не була доступна, адже у фондосховища музею допускають лише поодиноких дослідників традиційної культури українців: етнографів, мистецтвознавців тощо. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному та Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України втілили в життя ініціативу, директора Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктора історичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України Олеся Пошивайла – започаткували довготривалий Національний науково-видавничий проект «Гончарна спадщина України XVII–XX століть» у 70 книгах. Вони разом із Національною академією наук України, Міністерсвом культури і туризму України, Міністерством культури Російської Федерації та Російським етнографічним музеєм у рамках цього проекту видали унікальний альбом «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі)».

Це перший фундаментальний альбом, присвячений українським культурним цінностям – найбільшій і найкоштовнішій у світі колекції глиняних мальованих мисок, виготовлених гончарями всесвітньо відомої столиці українського гончарства – містечка Опішного, які зберігаються в Російській Федерації.
«Перше видання з запланованого проекту вирішили присвятити саме мисці, – говорить автор ідеї створення альбому «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі)» Олесь Пошивайло, – адже найбільш яскраво естетичні вподобання українців проявилися в мисках. З усього асортименту глиняних виробів найбагатшою виявилися саме миски. Миски були окрасою хати – найбільш яскраві та дорогі виставлялися на мисник, а іноді й передавалися з покоління в покоління як велика цінність. З усіх гончарних осередків України, за свідченням мистецтвознавців, найвидатнішого розвитку мискарський орнамент набув саме на Полтавщині. Ми запропонували Російському етнографічному музею сфотографувати ці миски і спільно видати альбом. Вони погодилися, і ми заключили тристоронній договір між Російським етнографічним музеєм, Інститутом керамології – відділенням Інституту народознавства НАН України та Національним музеєм-заповідником українського гончарства в Опішному».

Передмовою до альбому стали статті директора Російського етнографічного музею Володимира Грусмана, наукового співробітника відділу етнографії України, Білорусі й Молдови цього закладу Ольги Карпової, директора Інституту керамології - відділення Інституту народознавства НАН України Олеся Пошивайла та молодшого наукового співробітника цієї ж установи Наталі Визір науковому осмисленню піддано процеси, які вплинули на формування такого феномену українського гончарства, як мальована миска, розглянуто передумови формування колекцій кераміки в Російсьому етнографічному музеї, а також бографію її збирача – Івана Зарецького.

Альбом містить каталог колекції мисок з Російського етнографічного музею. Представлені в ньому твори постають вершинним явищем української мальованої кераміки другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Більшість із них опубліковано вперше. Колекцію, що налічує понад 250 мисок, сформовано впродовж 1902–1910 років, головним чином видатним українським керамологом, полтавцем Іваном Зарецьким, на замовлення Руського музею імператора Олександра ІІІ в Санкт-Петербурзі (нині – Російський етнографічний музей). Особливістю каталогу є те, що подається зображення миски не тільки як картинка, сфотографована зверху, а поданий і профіль мисок. Адже за формою кожна миска відрізняється і має своєрідну назву. Наприклад: шльонка, кандійка, соусник, полумисок тощо.
У додатках альбому вперше публікуються матеріали Івана Зарецького: оригінали рукописів, звіт Етнографічному музею про зібрані речі та стаття про кахлі. Також видання містить ілюстрований словник орнаментальних мотивів опішнянських мальованих мисок другої половини ХІХ століття. Дві роботи з опублікованих у альбомі атрибутовано як роботи Остапа Ночовника – знаменитого гончаря з Міських Млинів, чиї вироби зберігаються в багатьох музеях України, Російської Федерації (Москва, Санкт-Петербург); є свідчення про те, що вони є навіть у Луврі (Парижі, Франція). Решта робіт невідомих авторів, оскільки Іван Зарецький, збираючи їх, не фіксував імена творців.

{phocagallery view=category|categoryid=94|limitstart=6|limitcount=6|detail=6|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0|align= left}

Робота над альбомом тривала понад рік. Наприкінц 2008 року співробітники Інституту керамології та Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному вирушили в експедицію до Санкт-Петербурга, де разом з працівниками Російського етнографічного музею взялися за втілення проекту. Та підготовка альбому виявилася набагато складнішою, ніж того очікували: «Складність виявилася в тому, – продовжує Олесь Пошивайло, – що потрібно було підготувати серйозні наукові тексти, пов’язані з дослідженням опішнянської миски, треба було провести атрибутивні дослідження, атрибутувати ці миски. Ще треба було дослідити архівні матеріали – не лише миски, які ми сфотографували в Петербурзі, а й старі фотографії, які відображають гончарне виробництво кінця ХІХ – початку ХХ століття. Для ілюстрації наукових статей ми використали унікальні знімки Зарецького, які зберігаються в Петербурзі та Полтавському краєзнавчому музеї».
Рецинзентами альбому стали видатні діячі та науковці України: Юрій Богуцький – віце-президент Національної академії мистецтв України, академік НАМ України, заслужений діяч мистецтв України, кандидат філософських наук, професор; Андрій Бокотей – ректор Львівської національної академії мистецтв, академік НАМ України, заслужений діяч мистецтв України, професор; Іван Дзюба – член Президії Національної академії наук України, академік НАН України, Герой України; Микола Жулинський – академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства Національної академії наук України, директор Інституту літератури НАН України, академік НАН України, доктор філологічних наук, професор; Борис Олійник – Голова Українського фонду культури, академік НАН України, Герой України; Степан Павлюк – директор Інституту народознавства НАН України, академік НАН України, доктор історичних наук, професор; Олександр Федорук – головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», академік НАН України, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, професор.

Уперше альбом було презентовано під час мистецького форуму – ІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010». Він одразу зацікавив наукову еліту України: «Гончарна спадщина українців дуже багата, – говорить кандидат історичних наук Анатолій Щербань. – За кордоном зберігаються багатющі колекції, які досить гарно атрибутовані, але недоступні для перегляду. Тому зараз нагальною є потреба вводити до наукового обігу якомога вичерпнішої інформації цих скарбів, які зберігаються поза межами України і в самій Україні. На жаль, досі це не відбувалося. Якщо видавалися якісь альбоми, вони мали найпростішу атрибуцію, з якої було незрозуміло, яких розмірів миски, які мають вони інвентарні номери, яке місце займають у колекції того чи іншого музею. Першою ластівкою є альбом «Опішнянська мальована миска». Він, на мою думку, є взірцем для подальших публікацій такого плану не лише в галузі гончарства, а й у інших галузях народного мистецтва України, оскільки в ньому подано не лише зображення мисок, як це прийнято в альбомах подібного типу, а й подано вичерпну інформацію про місце зберігання, про музейну атрибуцію, про наукову спадщину дослідника, який зібрав ці миски, – видатного українського і російського керамолога Івана Антоновича Зарецького. В цьому альбомі подані грунтовні наукові статті науковців, які, особливо стаття Олеся Пошивайла, аналізують життєвий і творчий шлях Івана Зарецького, місце колекції опішнянської кераміки в музеї і, звичайно, самі представлені в альбомі миски. Гарне оформлення, гарні дизайнерські рішення… Знахідки як упорядників, так і художнього редактора Юрка Пошивайла спрощують користування цим альбомом, роблять його приємним і доступним широкому загалу читачів. Я думаю, що за подібними альбомами майбутнє, і якщо вдасться реалізувати задуми видавців, то скоро науковці матимуть неоціненне джерело інформації про розвиток української народної культури ХІХ – початку ХХ століття». 
Не втримався, щоб не висловити свої враження, й скульптор, кераміст, онук к видатного українського архітектора Василя Кричевського – Василь Лінде-Кричевський з Бунвіля (США), який був почесним гостем Гончарської столиці України: «Я вражений проведеною роботою. Ця книга «взяла мене за душу», адже це своєрідне продовження роботи мого діда. Він разом із Вадимом Щербаківським хотів заснувати подібну серію альбомів, але через ряд обставин їм вдалося видати лише три. Тому велике вам спасибі за неоціненний внесок у літописну сторінку України».
Цього року в рамках ІV Київської міжнародної книжкової виставки-ярмарку проводився Національний конкурс «Краща книга України». Альбом «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі)» здобув свою першу нагороду – ІІ-ге місце у номінації «АРТ-книга».
Видання розраховане на керамологів, мистецтвознавців, етнологів, істориків, музеологів, культурологів, краєзнавців, колекціонерів, мистців, народних майстрів, викладачів, учителів, учнів і студентів мистецьких навчальних закладів, політиків, урядовців, народних депутатів, дипломатів, усіх, кому не байдужа мистецька спадщина українців.

З АРХІВУ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА В ОПІШНОМУ

 Іван Антонович Зарецький (1857–14 серпня 1936) – відомий український керамолог, музеолог, колекціонер і фотограф. Був членом Московського товариства любителів природознавства, антропології й етнографії, Московського археологічного товариства, дійсним членом Полтавської вченої архівної комісії, членом Воронезької й Оренбурзької архівних комісій, членом-кореспондентом Руського музею імператора Олександра ІІІ та Державного історичного музею СРСР, співробітником музеїв Полтави, Санкт-Петербурга, Воронежа, Оренбурга. Він також є автором наукових праць, зокрема першої в Україні та в Російській імперії керамологічної монографії з проблематики народного гончарства – «Гончарный промысел в Полтавской губернии» (1894). Колекції старожитностей, зібрані Іваном Зарецьким, зберігаються в музеях України й Російській Федерації, зокрема в Полтавському краєзнавчому музеї (Полтава), Російському історичному музеї (Москва), Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург), Оренбурзькому краєзнавчому музеї та Оренбурзькому художньому музеї (Оренбург).

Світлана Пругло,
співробітник інформаційної служби
Національного музею-заповідника
українського гончарства
в Опішному

{jcomments on}