Ювілейна виставка-сповідь РОДУ
Опішне – визначний центр українського гончарства. Його історію творила славетна когорта гончарів, чиї імена знають не тільки в Україні, а й за її межами. Відомі й менш знані майстри попередніх віків: Остап Ночовник, Федір Чирвенко, Іван та Герасим Гладиревські, Юхим Різник, Василь Поросний, Юрій Лебіщак, Петро Шумейко, Іван Задорожний, Мефодій Сердюченко, Захар Коломієць, Іван Багрій, Терентій Наливайко, Яків Пічка, Макар Пругло та багато ін. Сучасні майстри, які вивели опішненську кераміку на недосяжну орбіту слави, – славетне подружжя Гаврила та Явдохи Пошивайлів. Вдумайтеся у значення наступних слів: Гончарна Пара, Гончарний Дует. Нерозривне й непорушне, що об’єднувало їх, – глина, бажання творити, радувати й дивувати світ своїми творіннями.
Казковий світ глиняних творінь Олександри Селюченко живе і надихає кожного, хто вміє бачити прекрасне.{jcomments on}
Твори Шевченківських лауреатів Івана Білика (нині покійного), Василя Омеляненка, Михайла Китриша, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького Миколи Пошивайла – гордість України, утвердження опішненської кераміки. Кожен вніс часточку своєї душі, свого розкриленого таланту, своєї майстерності, аби їх імена не загубилися серед інших.
На сьогодні Опішне – не тільки Корінф і Афіни української кераміки. Це великий науково-дослідницький центр, першочерговим завданням якого, на мою думку, є дослідження, популяризація, утвердження творчості майстрів Опішного. Докладаючи усіх зусиль, навіть в умовах виживання української національної культури, наше завдання зберегти ці імена, їх творчість для нащадків, донести до кожного пересічного українця, що без народного мистецтва не буде нації, взагалі не буде України.
Важливою подією мистецького життя став ІІ Тиждень Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010», який другий рік поспіль проходив за ініціативи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та сприяння Міністерства культури і туризму України.
«Здвиг-2010» розпочав свою роботу 28 червня офіційним відкриттям. Програма тижня була насичена різними цікавими заходами: майстер-класи народних умільців, мистецькі проекти професійних художників-керамістів з різних куточків України та близького зарубіжжя, міні-проекти, виставки, виставки-продажі ексклюзивної кераміки та літератури українського й світового гончарства, аукціони, екскурсії, приємні покази науково-популярних фільмів, Національний День Гончаря.
У рамках ІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження (30 червня) в будівлі колишнього Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (Будинок Лебіщака-Кричевського) було презентовано чотири виставки. Одна з них – «РЕінкарНАЦІЯ РОДУ, або ЕТНОбуття на ГОНчарному КРУЗІ»: до 100-річчя від дня народження подружжя одного з найдревніших гончарних родів України – гончаря, заслуженого майстра народної творчості України Гаврила Пошивайла (1909–1991) і малювальниці Явдохи Пошивайло (1910–1994) – та 80-річчя від дня народження їхнього сина – славетного гончаря, заслуженого майстра народної творчості України Миколи Пошивайла (1930 р.н.). Експозицію виставки складають близько 100 творів Гаврила та Явдохи Пошивайлів та понад 300 творів Миколи Пошивайла з фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів та приватної колекції родини Пошивайлів. Так повно творчий доробок родинного рукомесництва в глиняних творах, в Опішному, представлено вперше. На ювілейній виставці широкий асортимент традиційного посуду: горщики, миски, декоративні тарелі, глечики, макітри, барила, зливушники, посуд-монетка, зооморфний посуд. Значну частину становить декоративна скульптура: барани, леви, бики. Вражає серія гордовитих вершників на конях. У Гаврила Ничипоровича статечні козаки, готові до оборони, у Миколи Гавриловича – хвацькі веселі музики.
У творчій палітрі Гаврила та Миколи Пошивайлів чільне місце займає дитяча глиняна іграшка у вигляді тварин, птахів, соловейків-свистунців, вершників, баринь. Подив і зачарування викликають сюжетні композиції двох поколінь на теми народного побуту, в яких майстри створили яскраві, узагальнюючі сценки з народного життя кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Варто зазначити, що Гаврило Пошивайло вперше на Полтавщині розробив теми сорочинських ярмарків та гоголівських героїв.
Микола Пошивайло, в свою чергу, має багату фантазію. Бездоганно володіючи широким арсеналом художньо-виражальних засобів, створює глядачеві композиції на сільськогосподарську та гумористичну тематику. Завдяки неповторним мальовкам Явдохи Пошивайло, яка недарма признана малювальницею від Бога, твори Гаврила та Миколи Пошивайлів приваблюють своєю вишуканою декоративністю, барвистістю.
Найбільшу увагу відвідувачів привертають миски, виготовлені й розмальовані Миколою Пошивайлом. Він єдиний серед опішненських гончарів, хто досконало володіє технікою підполив’яної мальовки глиняних виробів із використанням традиційної орнаментики, характерної для народної кераміки кінця ХІХ – початку ХХ століття. Микола Пошивайло відродив і вивершив традиційну мальовку глиняних виробів – фляндрівку, яку саме на мисках вдало поєднує з півнями.
Твори мистців РОДУ Пошивайлів цікаві, неповторні, вирізняються з-поміж інших, адже мають власний, суто «пошивайлівський», стиль, який постійно, з приходом більш молодих гончарів, оновлюється і удосконалюється.
Тож, унікальність виставки «РЕінкарнація РОДУ, або ЕТНОбуття на ГОНчарному крузі» в тому, що відвідувачі мають можливість на власні очі побачити творчість однієї родини, яка протягом довгих років гончаротворення розвивала традиції опішненської кераміки й передала на збереження й примноження наступним поколінням.
{phocagallery view=category|categoryid=115|limitstart=6|limitcount=20|detail=2|displayname=0|displaydetail=0|displaydownload=0|align= left}
1. Відкриття Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів // Українське Гончарство: Національний культурологічний щорічник. За роки 1996–1999 /За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 1999. – Кн.4. – С.474-509.
2. Зі спогадів Василя Омеляненка // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства. – Ф.1. – Оп.7. – Од.зб.115. – Арк.2, 4, 5.
3. Качкан Володимир. Жива глина: Мандрівка в минуле та сьогоднішнє Опішного. – Опішне: Українське Народознавство, 1994. – 232 с.
4. Книга відгуків // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Будинок Кричевського-Лебіщака.
5. Матеріали розширеного засідання науково-методичної ради Музею гончарства в Опішні 18 червня 1988 року // Українське Гончарство: Національний культурологічний щорічник. Науковий збірник за минулі літа /За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Київ-Опішне: Молодь-Українське Народознавство, 1993. – Кн.1. – С.461-488.
6. Панченко Наталія. Ота стежина в ріднім краї // Урядовий кур’єр. – 2006. – №28. – 10 лютого. – С.8.
7. Пошивайли // Митці України: Енциклопедичний довідник. – К.: Українська енциклопедія імені М.П.Бажана, 1992. – С.474.
8. Пошивайли // Українська Радянська Енциклопедія. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1983. – Т.9. – С.47.
9. Пошивайли // Ханко Віталій. Словник мистців Полтавщини. – Полтава: ВАТ Видавництво «Полтава», 2002. – С.157-158.
10. Пошивайло Ігор. Освячені глиною // Народне мистецтво. – 2000. – №1-2. – С.2-4.
11. Пошивайло Олесь. Глина – альфа і омега… // Зоря Полтавщини. – 2002. – №77-78. – 17 травня. – С.3.
12. Пошивайло Олесь. Щоб не спинивсь гончарний круг // Пам’ятники України. – 1986. – №1. – С.39.
13. Реінкарнація РОДУ, або ЕТНОбуття на ГОНчарному КРУЗІ: Прес-реліз. – Опішне: Українське Народознавство, 2010.
14. Семенко-Клименко О. Гаврило Пошивайло // АНТ. – 1999. – №2-3. – С.58-59.
15. Сморж Леонід. Незабутні… // Українська керамологія: Національний науковий щорічник. 2001 /За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2001. – Кн.1. – С.243-254.
16. Яценко Марія. Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів // Український керамологічний журнал. – 2003. – №2-4. – С.77-85.
Марія Яценко,
завідувач Меморіального музею-садиби
гончарської родини Пошивайлів
