Богдана Войтенкo  народилася 27 листопада 1988 року в місті Харків. Закінчила Київський національний авіаційний університет (2009). Учасниця літньої школи гончарства 2013 року.

Основні зацікавлення: малювання, ліплення, театр у руслі раннього розвитку дитини, її розумових і творчих здібностей, робота з тканиною; виготовлення розвиваючих іграшок, сумок, фарбування тканин.

Її враження:

«Опішня – це відпочинок душі і тіла. Опішня – це оазис, неочікуваний осередок мистецтва. Як будь-який оазис, Опішня спочатку теж трохи примарна. Вона десь далеко, коли дивишся фотографії, читаєш статті, шукаєш інформацію
в інтернеті: до неї треба якось їхати, там треба десь жити,а хтозна, де той музей, які там люди.

Це все бентежило мене тоді, коли я обдумувала подачу заявки до участі
вЕ-літній школі. І хоча я не вагалась ні секунди, та я ніколи не була в Опішні
і не уявляла собі, що ж це за «осередок гончарства». Сама думка про перебування
в незнайомому місті цілий місяць дуже мене тривожила. Та бажання було невблаганним і я вирішила спробувати!

У перші ж пару днів нам видали все необхідне для гончарювання. Майстрині Олена та Валентина показали основні принципи… і дали вдосталь часу для перших спроб. На вибір у нас були як електричні, так і ножні гончарні круги. Тут уже кожен обирав сам, що йому більше до вподоби. Я вирішила починати, на мою думку, зі складнішого – ножного круга.

Навіть на цьому етапі «примарність» Опішні ще кружляла в повітрі і в моєму сприйнятті: поблажливе червневе сонце, привітність людей, химерні, дивні й такі витончені авторські скульптури навкруги, споглядання неторканної далини, де не снували автомобілі, не будувалися висотки, спокій і тиша… Спокій і тиша. Враз ці відчуття так дивно стали моїми власними. Вони не покидали мене до кінця перебування.

Далі все інтенсивно закрутилося: музейні експозиції, презентації, майстер-класи, знайомства, перші висушені «вироби», фляндрівка й мальовка  ангобами (завдяки майстрині Ірині), а ще – повільні літні сутінки, свіже солодке молоко щодня
й польові суниці…

 Все навкруги надихає! Виплеканий і вибудуваний власноруч музей. Колекції народних гончарних виробів. Збережені садиби та історії майстрів Опішні. Сучасні авторські глиняні полотна та скульптури.Природа та ландшафти. А насамперед, людська теплота та любов. Усі працівники музею брали участь у нашому навчанні своєю присутністю та щирою готовністю допомогти. Я дуже вдячна за це всім, бо для мене це – одні з перших кроків.

Три тижні пройшли надто стрімко, мабуть,тому що були дуже насичені.
Я б сказала, що під кінець все стало досить реальним та опредмеченим: протікала продуктивніше праця, вибудовувалися своїм ходом знайомства, здобувалися знання та розуміння,проводивсязв'язокміж минулим та теперішнім,амайбутнє буде залежати від нас…

 Опішня – це відпочинок душі і тіла, оазис. Місце, середовище і люди створюють атмосферу, що надихає. Мандрівнику там можна зробити зупинку, відпочити
і глибоко вдихнуту. А ми всі – мандрівники…»

{jcomments on}