Такий відпочинок на Великдень обрали велотуристи із Запоріжжя, Донецька, Одеси – люди, яких об’єднав активний відпочинок. Це дає можливість не тільки вести здоровий спосіб життя, а й побачити багато цікавого, зокрема унікальний Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Беріть приклад!
Відвідини культурно-мистецьких заходів Тижнів Національного Гончарного Здвиження, що традиційно щороку проходять у Опішному, для кожного журналіста – прекрасна можливість для спілкування з однодумцями й колегами. Тут можна обговорити проблеми культури й мистецтва, розпитати народних майстрів та художників-керамістів про їх болі й турботи, перемоги й здобутки, надихнутися на нові ідеї й відкриття. А ще є гарна нагода побачити, як твориться гончарне диво Опішного. Для журналіста – широке поле діяльності. Тому, відвідавши Гончарну столицю України, кожна творча людина здобуде для себе великий багаж знань і неоціненний досвід.
Окрасою експозиції Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному є унікальна колекція садово-паркової монументальної керамічної скульптури просто неба. Наразі вона налічує близько 200 робіт. Особливу увагу привертає до себе постать незвичайного лева, що стоїть посеред одного з майданчиків. Це – «Лев при двох головах» –робота опішненського гончаря, заслуженого майстра народної творчості, лауреата Премії імені Данила Щербаківського й Національної премії України імені Тараса Шевченка Василя Омеляненка. Скульптура, виготовлена в далекому 1997 році, й нині актуальна, як ніколи. Голови лева символізують Захід і Схід України, які часто розходяться у вирішенні певних політичних проблем.
Наближається Великдень. Це найвеличніше і найшанованіше свято всіх християн.
З давніх-давен до нього готувалися заздалегідь: прибирали домівку, обійстя, у чистий четвер випікали паски. Паска, випечена в глиняному пасківнику, – найсмачніша.
.jpg)
Пропонуємо до вашої уваги зразки українських гончарних орнаментів, які можна використати для створення мистецького твору на тілі людини.
Представлені орнаменти використовувалися гончарями Полтавщини для декорування посуду й кахель ще в останній чверті ХІХ століття. Їх зібрав, систематизував і надрукував у вигляді альбому професор Харківського університету Анастасій Зайкевич.