Олена Котляр - Е-літня АКАДЕМІЯ ГОНЧАРСТВА в іменах

    Олена Котляр народилася 6 червня 1985 року в місті Ічні. Закінчила Ніжинський університет імені Миколи Гоголя (2007). Учасниця літньої школи гончарства 2014 року.
 

Основні зацікавлення: подорожі, гірський туризм, гра на сопілці, українські танці, рукоділля, виготовлення свічок, гончарство.

 Її враження:

«Ха! Бажання привезти подарунки власного виконання друзям розвіюється, як на небі хмарочки, бо знаний майстер пан Сергій поділився сокровенним: вчився центрувати глинку півроку».

 «Болять кисті рук… Хех!

Намагаюсь виставити глинку по центру. Поки безуспішно. Лиш тонкий дотик рук майстра допомагає вмить це зробити.

Приємна ніжна маса в долонях…. Медитація… Легким порухом руки надаєш форми. Диво»!

«Приємна втома, липовий чай, кумкання жаб і пісні солов’я. Вечір прекрасний».

«Йоу! Глинка стала по центру круга! Радість переповнює. Кисті рук просять, ні, просто вимагають відпочинку. Але ж ні, хочеться пробувати знову і знову! І доки глина не стане зовсім рідкою від води, цьому процесу бути»!!!

«Почуття невпевненості при роботі з глиною все частіше переростало в задоволення і насолоду від процесу. Практика весь час підкріплювалася теоретичними знаннями з прослуханих лекцій, відвідування фондів.

Делитантські питання поступово пурхали пташками в небо, виникали наступні, складніші, відповіді знаходились при спілкуванні з майстрами. Сергій Радько має цікаву своєрідну дієву методику навчання. Бо, показавши важливу дрібничку, йшов собі геть, даючи можливість відпрацьовувати прийом знову і знову».

«Омеляненко Василь Онуфрійович! То не людина, то – світло. Такі добрі очі, добрі слова, глибока любов до своєї професії. Його добрі іграшки схожі на їх творця»!

«Надзвичайно вразила екскурсія до садиби Сморжа. То була прекрасна можливість відчути життя майстра і ніби опинитися в його світі. Велика шана людям, що організовують такі заходи і продовжують життя гончаря у спогадах про його добрі справи».

«Нескінченні майстер-класи від керамістів, отримання нового досвіду, ідей, життя вирує»!

«У керамістів з геометричною прогресією збільшується кількість робіт, творчі задуми матеріалізовуються, деякі – прекрасні, деякі – недосяжні для мого розуміння».

«Надзвичайні люди зібралися в нашій академії. Багато почерпнула від декого з них, і гончарство вдень змінювалося на вишивання, мереживо та мотання ляльок вночі. Така підібралася в нас команда, що, не дивлячись на різницю у віці, завжди знаходились спільні цікаві теми, розмови, жарти».

«Невпевненість при роботі з глиною змінювалася радістю від творчості, від того, що все більш прийомів гончарства вдається виконати на практиці»!

«Щастя від перших готових робіт! Грубуватих, шершавих, товстостінних, неочікуваного кольору, але таких теплих і рідних. Радість від дружби з такими всесильними стихіями – вогнем і землею! Адже вони поступово дають мені підтримку у вигляді моїх творінь»!

«Ваша справа священна, надзвичайно потрібна нашій Україні, аби вона встала з колін і пишалася своїми доньками й синами. Саме з вас починається розквіт гончарства в моїй Україні, і вірю– ця справа скоро відродиться і цвістиме яскравою квіткою в руках натхненних майстрів!

Тож нових ідей, сил, наснаги! Бо ж робите важливу справу, що поєднає покоління минулі з прийдешніми і дасть наснагу творити!

Слава гончарству! Слава Україні»!!!{jcomments on}