Фєдосова-Мамедова Жанна
Фєдосова-Мамедова Жанна народилася в Києві. Закінчила Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2018). Учасниця літньої школи гончарства 2018 року.
Основні зацікавлення: кераміка, художні промисли, етнокультурні традиції, історія мистецтва, витоки українського мистецтва.
Її враження:
«Опошня
Чувствую пальцы привыкли
К мягкой воде Полтавы,
Утром солнца луч
Скинет с меня одеяло.
Слышу я сердца стук глины,
Что вчера намешала,
Этого времени мало,
Чтобы моё сердце не застывало.
Птицы печально проводят
Пением на пышных ветках,
Жуки в кустах помашут лапкой,
Я им пообещала, что я вернусь обратно.
По кругу глаза протирая,
Я вижу глины формирование,
Странно, что раньше
Я этого не замечала.
В мягких ладонях глину
Хочу ощущать постоянно,
Чтобы она говорила со мной,
Чтобы не замолкала.
Я сейчас пишу и плачу,
В сердце перебирая строки,
Как я могу оставить
Остров своей Удачи?
Люди родные по духу
Съехались в одну точку,
Они мне все стали родными,
Мы все из глины без оболочки.
С ветки на ветку – птица,
С камня на камень – жабка,
С рая в свой ад вернуться?
Как же раньше жила я?!
В воздухе музы летают,
В ветках – лесные мавки
В небе – волшебные звуки,
Стены в домах живые.
Сказка на каждой дорожке,
Куда бы нога не ступала,
Знаю, что точка Опошня
В сердце моё вростала.
Все 20 дней постепенно
Небом звездным влюбила,
Глиной околдовала,
В мой ум покой залила.
Мягко и безповоротно
Я здесь вросла частью,
И может, когда то скоро
Я навсегда здесь останусь».