1. Валентина Лобойченко. Коник-свистунець. Глина, гончарний круг, ліплення, мальовка, 9,5х10,7х4 см. Опішне, Полтавщина. 2008. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-19980/К-18266. Фото Тараса Пошивайла
Глиняна іграшка «свистунець» славиться з давніх-давен. Її найчастіше виготовляли й розмальовували діти віком 10-15 років, створювали й самі гончарі та їхні дружини. Свистунці були забавкою для малечі, музичним інструментом. Вони відігравали роль оберегів від злих духів, зурочень.
Коли гончарі привозили глиняний посуд на продаж до різних сіл та містечок, то про це сповіщали свистом глиняного свистунця. Жодні базари та ярмарки не обходилися без глиняних іграшок. Дітлахи нетерпляче чекали, коли батьки повернуться звідти з гостинцями, серед яких завжди була глиняна забавка. Свистуни виготовляли в усіх гончарних осередках України, а відрізнялися вони лише за розміром і декором. Серед них найчастіше зустрічаються птахи. Зазвичай їх виготовляли теракотовими без орнаменту або з орнаментом, який наносили примітивно, ніби поспіхом.
2. Валентина Лобойченко. Козел-свистунець. Глина, ангоби, ліплення, проколювання, вдавлювання, мальовка, 11,4х9,2х5 см. Опішне, Полтавщина. 2009. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-19029/К-17439. Фото Тараса Пошивайла
3. Валентина Лобойченко. Пташка-свистунець. Глина, ангоби, полива, ліплення, проколювання, вдавлювання, мальовка, 10,5х7х7,3 см. Опішне, Полтавщина. 2010. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, КН-18989/К-17408. Фото Тараса Пошивайла
Нині глиняна іграшка – це витвір мистецтва, спомин про історію наших предків. Це те світле й скромне, що прививає любов до традицій і збагачує духовний світ. Маленькі шедеври великого мистецтва, глиняні іграшки перейняті поетичним чуттям, казковістю, фантазією майстрів дитячої іграшки.
Анна Шаблій, екскурсовод ІІ категорії
Науково-методичного відділу популяризації
гончарної спадщини, туризму та екскурсій
Національного музею-заповідника
українського гончарства