10 лютого 2019 року виповнилося 80 років заслуженому майстру народної творчості Григорію Петровичу Гриню, який пов’язав своє життя з художньою творчістю загалом і вишивкою зокрема.
Григорій Гринь із цеглою з власної колекції. Опішне, Полтавщина. 2017. Фото Богдана Пошивайла
Народився майбутній майстер 10 лютого 1939 року в с. Бухалівка Опішнянського району в сім’ї робітників. Після закінчення курсів ДОСФ здобув спеціальність водія, працював у місцевому колгоспі (1957–1959). Закінчив Решетилівське художнє училище за спеціальністю «Килимарство» (1960). Упродовж 1960–1961 років працював килимарем в Опішнянській філії «Полтавчанка», 1961 року перейшов на посаду художника, з 1981 до 1990 року – на посаду головного художника. Упродовж 1995–1999 років працював у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному завідувачем Сектору озеленення. 1999 року вийшов на заслужений відпочинок. 2007 року йому присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України». Григорій Гринь майже весь творчий шлях присвятив мистецтву вишивки, яка стала першою його пристрастю на все життя. Першою, та не єдиною, адже після виходу на пенсію він зацікавився колекціонуванням цегли. Як зізнається сам майстер, першим його експонатом була цеглина з ініціалами «И. Ш.», знайдена в Опішному, на місцевому кутку «Яри», у приміщенні колишньої школи. З неї й почалася колекція. Нині його приватна збірка опішненської таврованої цегли становить близько 100 штук, колекція постійно поповнюється. Це одне із найбільших зібрань цегли з одного осередку. Крім цегли, колекціонер збирає й дані про її авторів, місце їх проживання, намагається сам ідентифікувати написи й різного роду позначки на поверхні цегли. Розповідаючи про історію формування своєї колекції цегли, майстер згадує, що більшість її експонатів знаходив особисто в старих покинутих чи зруйнованих (напівзруйнованих) будинках, іноді йому доводилося купувати тавровану цеглу в місцевих жителів. Формувати колекцію допомагають родичі й знайомі, які приносять окремі цеглини. На запитання, чи доводилося продавати цеглу, колекціонер відповів, що так: було кілька випадків продажу, проте він більше зацікавлений в обміні.
Колекція кераміки Григорія Гриня. Опішне, Полтавщина. 2017. Фото Богдана Пошивайла
Крім цегли, Григорій Гринь збирає кераміку. Колекція налічує понад 100 одиниць глиняного посуду, виготовленого в Опішному наприкінці ХІХ – ХХ століття. Вона зберігається під накриттям на подвір’ї його власного будинку.
За умов існування такого досить солідного зібрання виникає слушне запитання, за яких умов розпочався процес колекціонування? Надихнув майстра займатися цією справою філософ, керамолог, колекціонер Леонід Сморж. Познайомилися вони в 1970-х роках і до смерті вченого підтримували дружні стосунки. Зі слів Григорія Гриня, Леонід Сморж часто відвідував Опішнянську філію ВХО «Полтавчанка», його дуже цікавила народна вишивка. Саме він підштовхнув Григорія Гриня розпочати пошук зразків вишивки в різних осередках Полтавщини, надаючи методичну допомогу з питань пошукової діяльності. Нині колекціонер має близько 10000 замальовок зразків давньої вишивки.
Працюючи майже все життя на посаді художника та щодня контактуючи з орнаментами, в яких ніби закодоване справжнє ДНК українців, Григорій Гринь просто не міг залишатися осторонь від збирання та збереження старожитностей, які несуть в собі частинку рідної історії. До того ж, його художні здібності стали в нагоді під час безпосереднього створення колекції, адже, відбираючи той чи інший виріб до своєї колекції, майстер пропускав його через власну свідомість, ніби через призму естетичних уподобань, що сформувалися під час його становлення як заслуженого майстра художньої творчості.
Джерела:
- Спогади Гриня Григорія. 28.08.2017. [Аудіозапис] // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
- Спогади Зубань Вікторії. 07.09.2017. [Аудіозапис] // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.
Пошивайло Богдан,
молодший науковий співробітник
Відділу етнографії гончарства
НМЗУГ в Опішному