Корицький Яків Іванович народився 27жовтня 1895 року в Миргороді. Закінчив тамтешню художньо-промислову школу. З 1913 року учителював у Нових Санжарах. 1916 року мобілізований у Російську армію. Приймав участь у бойових діях на фронтах Першої світової війни, де був рядовим. 1917 року закінчив школу прапорщиків. Упродовж 1918–1919 років, з переривами, служив уармії Української Народної Республіки. Останнім місцем служби була школа старшин. Оскільки захворів тифом, у листопаді 1919 року повернувся в Миргород. З 1920 року мешкав у Опішному, протягом 1920-х – 1930-х років працював учителем малювання в місцевій 7-річній трудовій школі, згодом був її директором; пізніше – інструктором в Опішнянській керамічній промисловій школі, яка діяла протягом 1927–1933 років; був директором Опішнянської школи майстрів художньої кераміки, яка функціонувала протягом 1936–1941 років, та викладав там керамтехнологію.
7 вересня 1937 року був заарештований Опішнянським райвідділом НКВС за звинуваченнями в проведенні контрреволюційної агітації. 25 жовтня 1937 року – засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської області на 10 років позбавлення волі. Покарання спочатку відбував у «Томасинлаге», а потім – у «Севжелдорлаге». Помер 29 січня 1942 року від пелагри в лазареті Урдомського відділення Архангельської області.
Постановою президії Полтавського обласного суду від 29 листопада 1962 року Якова Івановича Корицького реабілітовано.
Нині його кримінальна справа зберігається в Архіві УСБУ в Полтавській області.{jcomments on}
Віктор Міщанин,
керамолог, кандидат історичних наук