Світлана Пругло,
співробітник інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Микола Гаврилович Пошивайло прийшов у світ у мистецькій родині. Чи стало це вирішальним у його долі? Звичайно, творча атмосфера в сім’ї мала неабияке значення, але основне те, що дар Божий знайшов продовження в молодшому поколінні, проявляючись у новітніх формах.
Про Миколу Гавриловича – людину й гончаря – можна розповідати багато. Хоча б про те, як радо береться він за добрі справи, як уміє зберігати піднесеність душевного стану в клопіткому повсякденні, легко й щедро передаючи при спілкуванні трепет духовності.
Вже самі витоки біографії Миколи Гавриловича містять цікаві факти. Народився він 27 травня 1930 року в містечку Опішне Полтавської області в старовинній українській гончарській родині, майстри якої згадуються в літературі з ІІ половини ХVІІІ століття. Батько гончаря заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України Гаврило Ничипорович і мати Євдокія Данилівна – старійшини опішнянської гончарної справи.
Першим і найціннішим учителем для малого Миколи був його батько – Гаврило Ничипорович. Він власноручно показував синові, як підступитися до гончарного круга, як «ворожити» над глиняним тістом. Переймав Микола батькову науку легко. Тож коли прийшла пора обирати свій життєвий шлях, уже не мислив себе поза мистецтвом.
1960 року пішов працювати на завод «Художній керамік» гончарем, творчим майстром.
Згодом роботи Миколи Гавриловича почали експонуватися на обласних та республіканських виставках декоративно-ужиткового мистецтва, майже на всіх із них представлені гончарні твори відзначалися нагородами.
За багаторічну творчу працю, майстерність, громадське визнання в Україні та за її межами Микола Гаврилович удостоєний багатьох почесних звань та нагород. Так 1971 року він став членом Спілки художників України; за визначний внесок у розвиток українського народного мистецтва 1988 року відзначений почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України»; 1995 року став лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького.
Гончарні вироби Миколи Пошивайла широко представляли мистецтво України на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, Угорщині, Франції, Нідерландах, США, Норвегії, Великобританії та інших країнах світу. Вони зайняли почесні місця в найбільших і найпрестижніших музейних зібраннях Європи та Америки.
З 1990 року Микола Гаврилович на заслуженому відпочинку, але продовжує плідно працювати, створюючи традиційні і нові зразки гончарних виробів. Підтримує тісні зв’язки з музеями України, бере активну участь у традиційних «Днях гончаря», симпозіумах гончарства, днях ремесел, святах народної творчості, що відбуваються кожного року в Україні. Жоден Сорочинський ярмарок не обходиться без Миколи Пошивайла та його дивовижних робіт. Збігаються до місця, де працює гончар, люди, щоб подивитися на таїну творення глечика, макітри чи свистунця. Майстер щиро радіє з того, що люди хочуть побачити, відчути своїми руками чарівний шматочок глини.
Яскравою художньою індивідуальністю заявив себе Микола Пошивайло на Першому регіональному (1997) та Другому всеукраїнському симпозіумах монументальної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1998). На першому симпозіумі він став лауреатом, отримавши другу премію за композицію «Козаки співають». В основу побудови семи скульптур козаків художник поклав традиційні форми глиняного посуду (горщиків і глечиків). Простими лаконічними формами і лініями, пастельними кольорами ангобів йому вдалося досить виразно передати дотепність, добродушність, співучість українців. На Другому симпозіумі гончарства Микола Пошивайло продовжив започатковану раніше тему, виготовивши великий скульптурний свічник «Козаки», за який отримав першу премію і звання лауреата в номінації «Глиняний свічник».
Його вироби – своєрідна енциклопедія техніки роботи з глиною каталог прийомів декорування виробів, підтвердження необмежених виражальних можливостей кераміки. Микола Пошивайло – єдиний із опішненських гончарів, хто досконало володіє технікою підполивної мальовки глиняних виробів із використанням традиційної орнаментики, характерної для народної кераміки кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Серія робіт Миколи Пошивайла увібрала в себе всі найкращі риси, притаманні опішнянській кераміці: глибокий зв’язок з історичними мистецькими традиціями українського народу, довершеність, «класичність» форм глиняних виробів. При цьому автор утвердив у опішнянському гончарстві свій власний творчий почерк, унаслідок чого його вироби чітко вирізняються з-поміж інших. Гончарю вдалося створити назвичайно цінний, художньо-довершений, емоційно-наснажений, глибинно традиційний і, у підсумку, по-справжньому національний образ української культури.
2002 року в місті Скопин Рязанської губернії Російської Федерації Микола Гаврилович представляв Україну на І Міжнародному фестивалі гончарів, де отримав диплом у номінації «Вірність ремеслу» – за збереження традицій і розвиток опішнянської кераміки.
За ініціативи та безпосередньої участі Миколи Пошивайла в Опішному засновано мистецькі навчальні заклади дитячу студію «Сонячний круг»), Дитячу школу народних мистецтв), спеціалізований середній художній навчальний заклад – «Колегіум мистецтв у Опішному», (Опішнянський філіал Решетилівського художнього училища №28) та музейні заклади.
Творчість Миколи Пошивайла – визначне явище українського мистецтва. Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Майстер у творчій роботі віддає перевагу побутовому посуду та декоративній скульптурі. Він – один із небагатьох сучасних опішнянських майстрів, хто виготовляє надзвичайно широкий асортимент традиційного посуду, а саме: горщики, глечики, тиквасті глечики, ринки, тикви, миски, барила, зливушники. Значну частину його творчого доробку становить декоративна зооморфна скульптура у вигляді баранів, левів та биків. Водночас він часто звертається до виготовлення сюжетних композицій на теми народного побуту, створюючи яскраві, узагальнені образи своїх сучасників, характеристичні сценки з народного життя кінця ХІХ– початку ХХ століття. Мовою мистецтва гончар увіковічив визначальні риси ментальності українства. У творчій палітрі Миколи Пошивайла чільне місце займає дитяча глиняна іграшка у вигляді найрізноманітніших тварин, птахів, вершників, баринь. Кожен його твір неповторно оригінальний за емоційно-образним змістом, індивідуально-емоційною виразністю. Художник має багату фантазію і бездоганно володіє широким арсеналом художньо-виражальних засобів. Кожен новий твір стає справжньою творчою знахідкою.
Дослідники мистецтва відзначають надзвичайну різноманітність, вишукану декоративність, барвистість творів Миколи Пошивайла. Традиційні за формою та побутовим призначенням вироби в творчій інтерпретації автора приваблюють безпосередністю, щирістю, позначені поетичним світосприйняттям гончаря.
{jcomments on}