Благослови, Боже, весну закликати, зиму проводжати!

Чотирнадцятого березня - свято Преподобної Євдокії (у народі Явдохи). Це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.

До свята відділ краєзнавства підготував невеликий за обсягом перелік жінок на ім’я Євдокія, які мають відношення до полтавського краю. Маємо надію, що цей матеріал сподобається нашим читачам.
Розпочнемо з Євдокії (Явдокії) Іванівни Гладкої – поетеси, вчителя. Село Більськ - мала батьківщина вчителя за професією і поетесою за покликанням Євдокії Іванівни, яка народилася у багатодітній сім ї. Більшу частину шкільних років провела у Великосорочинській школі- інтернаті Миргородського району. Вищу освіту здобула  в Полтавському педагогічному інституті (тепер ПНПУ ім. В.Г. Короленка) за спеціальністю вчитель російської мови і літератури. Працює за фахом.  Пише вірші за покликом серця. Авторка трьох збірок поезії, які вийшли у світ у 2010 році під назвою "На межі", "С тобой и без тебя". "Переливи райдуги "- у 2013 році.

Чарівні мешканці «Керамленду»: казкові звірі, комахи, риби, птахи – пробудилися від зимового сну. Вони готуються до зустрічі зі своїми друзями – маленькими відвідувачами Музею гончарства, адже невдовзі – весняні канікули!

ЇЇназивають «віртуозним гончарем». ЇЇ талант потрібно побачити на власні очі, проникнутися її образним мисленням.  ЇЇ творчий пошук бентежить сміливим експериментом, вишуканою декоративністю, гумором та іронічністю.

З 11 березня 2019 року в Мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури Національний музей-заповідник українського гончарства презентує виставку кераміки, присвячену ювілею відомої львівської художниці, члена Національної спілки художників України Уляни Ярошевич.

Запрошуємо всіх бажаючих упродовж наступного місяця поринути у вир незвіданого, прекрасного, креативного!

Ласкаво просимо до Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному!

20 березня в усьому світі відзначають Міжнародний день щастя. Його було проголошено Організацією Об’єднаних Націй 28 червня 2012 року. Ініціатором ідеї стало Королівство Бутан. І тут цікавий парадокс – кожен третій мешканець цієї країни неграмотний, сама ж держава не належить до економічно стабільних, але, як свідчать дані національного опитування, 91,3 % жителів Бутану – щасливі. У цій країні діє Міністерство щастя, діяльність якого регламентується Конституцією. 1972 року влада країни замінила поняття «валовий національний продукт» на «валове національне щастя». Ці факти свідчать, що щастя, напевно, слід шукати не в матеріальній складовій, а в духовній сфері.