Цього року вперше прийняв участь у фотоконкурсі «Гончарні ВІЗІЇ країни» іноземець Бхуійан Махфузул Хасан (Дхака, Народна Республіка Бангладеш). Махфузул Хасанза професією архітектор. Фотографічному мистецтву навчався самостійно. 2007 року почав працювати з цифровою фотографією. Саме ця нова технологія і допомогла трансформуватися йому від фотографа дохудожника.

      «Фотографія для мене — це спосіб життя. Це фантастично»,— зауважив Махфузул.

   Леонід Сморж був настільки залюблений у світ кераміки, що навіть спробував себе в ролі гончаря. Починаючи з 1969 року, ліпив у заводі «Художній керамік», у гостинах – у Гаврила Ничипоровича й Явдохи Данилівни Пошивайлів, а також – удома. Його творчий доробок становлять 80 гончарних виробів, серед яких – декоративні скульптури, попільниці, підставки під олівці, кухлі, свічники тощо. Можливо, тому що сам майстер народився в Диканьці, темою його творів стали герої гоголівських оповідань. Це, зокрема, чорти, Солоха, Вій, козак Пацюк, Одарка, Карась та інші.

   Гончарні вироби, створені власними руками, Леонід Сморж подарував Національному музею-заповіднику українського гончарства. Усі бажаючі мають змогу побачити їх під час екскурсії в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа.

Більше...

     23 жовтня цього року до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа завітали вчителі світової літератури з Полтавщини – учасники обласного семінару-практикуму.

   Саме цей Музей-садибу вони  обрали невипадково, адже Леонід Сморж також був педагогом. Упродовж 1964–2003 років він працював викладачем, старшим викладачем, доцентом, потім – професором Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (нині – Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), а в 1997–2008 роках – професором Київського міжнародного університету. За плідну працю на педагогічній ниві був нагороджений орденом «Знак пошани» (1981).

  Присвятивши все своє життя науці, Леонід Сморж заслужив право бути взірцем для сучасних учителів.

Більше...

(До дня народження Леоніда Сморжа)

   Збиральницька діяльність філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа тривала більше ніж півстоліття. За цей час він зібрав найбільшу в Україні приватну колекцію опішненської кераміки (1505 експонатів). Зберігалась вона в київській квартирі вченого. Всі шафи, полиці, підвіконня в кімнатах були заповнені виробами з глини. Неперевершені твори народного мистецтва дивували гостей Леоніда Опанасовича довершеною формою та витонченою опішненською мальовкою.

Більше...

Володар ГРАН-ПРІ «ВакулаФЕСТ-ХХІ»

Емілія Сидор (Львів)

Народилася 27 липня 1979 року.

Закінчила Львівську національну академію мистецтв, факультет декоративно-ужиткового мистецтва, кафедра художнього металу (2004).

Основні зацікавлення: об’ємно-просторова металопластика, дрібна пластика (кування, ювелірна справа).

У 10 номінаціях конкурували 32 праці українських керамологів, етнологів, мистецтвознавців, археологів, журналістів  (3 книги, 4 альбоми, 2 збірники наукових праць, 9 наукових статей, 9 науково-популярних публікацій, 5 рецензій).

http://kolo.poltava.ua     Надія Кучер

6 листопада день народження святкує Олесь Пошивайло.

Директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України народився цього дня 1958 року в Опішні Зіньківського району, Полтавської області.

Олесь Пошивайло (Фото з honchar.org.ua)

Народився в сім’ї гончарів.

1981 року закінчив Київський державний педагогічний інститут імені Максима Горького.

1988 року закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського. Проходив стажування в провідних керамологічних і музейних центрах Європи.

Автор численних наукових праць з проблем українського гончарства.

Подрєзова Олена народилася 7 липня 1970 року в місті Харкові. Закінчила Харківський гуманітарно-педагогічний інститут (2006). Учасниця літньої школи гончарства 2013 року.

Основні зацікавлення: туризм, дизайн-фіто, колекціонування глиняних дзвіночків.

Її враження:

«В музее все очень обаятельные, приветливые, готовые в любую минуту помочь, рассказать, найти нужные книги. Бесплатный чай и столько всего за 1 тысячу – это просто коммунизм какой-то.

 Ура-а-а! У меня немного получается работать за гончарным кругом, только руки сильно устали. Боже, я вся в глине и вокруг все в глине! Но что-то все-таки получается! Хорошо, что меняются мастера, от каждого идут новые знания. Даже дождь не мешает работать. Открылось второе дыхание. Неделя проносится так быстро, что даже страшно. Начинает казаться, что мы уже ничего не успеем, и от этого страшно.