Подорожуючи найвизначнішими куточками України, діти й підлітки – члени Донецького осередку Національної скаутської організації України «Пласт» – завітали й до Опішного. Місце розташування їх табору було невипадковим, адже маленькі вояжери хотіли більше дізнатися про традиційне українське гончарство. Близько тижня вони стояли табором на березі річки Ворскла в Міських Млинах. Під час відпочинку мандрівники відвідали Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному та його структурний підрозділ – Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Вони були настільки вражені, що захотіли спробувати себе в ролі маленьких гончарів.

   У жовтні 2013 року минає 70 років від Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників. Ми ніколи не забудемо про героїчні сторінки нашої історії й про ту страшну ціну, яку заплатило старше покоління за наше право на життя.

   Кавалер трьох бойових орденів, учений і колекціонер, поет і художник, спортсмен і мандрівник Леонід Сморж був свідком і учасником тих далеких подій. Про пережиті роки окупації, участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни та багато іншого він написав у своїй книзі «Розповіді про незабутнє і незабутніх», яка незабаром вийде у видавництві «Українське Народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства. А поки що до вашої уваги кілька уривків із книги.

Відвідувачі Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Червень-липень 2013. Національний музей-заповідник українського гончарства, Національний архів українського гончарства. Фото Вікторії Зубань та Інни Прокопенко

   Провести майстер-клас, коли тобі лише 12 років, справа непроста. Проте Віталій Заліський у ролі наставника відчуває себе досить упевнено.

  От і в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа разом із мамою Вікторією Василівною Віталій навчав вихованців Полтавського обласногодитячо-юнацького оздоровчого табору «Еколог» ліпити дитячу іграшку.

  Леонід Опанасович Сморж був незвичайною людиною. Він цінував кожну хвилину свого життя. Намагався все встигнути. Вчився, займався спортом, подорожував, писав наукові праці, малював, писав вірші, збирав твори народного мистецтва. Може, тому що ще зовсім юним  в окопах Великої Вітчизняної війни він вже зрозумів ціну людського життя й смерті. Такими були й найближчі друзі Леоніда Сморжа, ті, з ким він виріс, ті, хто в тяжкі лихоліття війни, вижили, вистояли, перемогли. Серед них – ветеран Великої Вітчизняної війни майор у відставці Григорій Павлович Ткаченко.

Дитячі розваги «Котилася тарілочка по крутій горі» в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера Леоніда Сморжа розпочалися з розгадування загадок, вікторини та складання пазлів. Потім на учасників дійства чекала весела естафета «Хто першим наповнить глечик», конкурси: «Краща господиня», «Хто більше знає про гончарство», «Краща малювальниця» та інші.

П’ЯТИЙ ТИЖДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОНЧАРНОГО ЗДВИЖЕННЯ В ОПІШНОМУ «ЗДВИГ–2013» у Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа розпочався відвідинами учасників VІІ Міжнародного молодіжного гончарського фестивалю, що з’їхалися до гончарської столиці з Молдови, Румунії, Білорусі, Росії, Китаю і, звичайно ж, із різних куточків України.

Якщо Бог вирішив обдарувати людину, то обдаровує її сповна. Ми знаємо Леоніда Сморжа як філософа, науковця, колекціонера, художника, спортсмена, мандрівника. Але мало кому відомо, що Леонід Опанасович ще й писав надзвичайно прекрасні ліричні вірші. Навчаючись в університеті, він був учасником літературної студії під керівництвом Василя Чумака, до якої також входили Василь Симоненко, Борис Олійник, Вадим Крищенко, Микола Сом, Тамара Коломієць, Володимир Коломієць, Микола Сингаївський, Наталка Кащук. Майбутній філософ також «пробував» перо. Своє захоплення не полишав упродовж усього життя.

Найніжніші рядки Леонід Сморж присвятив своїй мамі – Анастасії Василівні Марченко:

Сіно пахне далекими снами,
Мріють зору у чорній імлі.
Ось вже заспаними голосами
Проспівали опівніч півні.