Cвітлана Пругло,
співробітник інформаційної служби
Національного музею-заповідника українського гончарствав Опішному

З метою поповнення біографічних матеріалів про вчених, керамологів, гончарів, майстрів, художників-керамістів нашої держави для Національного архіву українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному співробітники музею-заповідника проводять різноманітні експедиції до різних регіонів України.
Нещодавно Світлана Пругло – співробітник інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, та Людмила Пошивайло – завідувач Аудіовізуальної студії українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, зустрілись з керамологом (представником археологічної керамології), кандидатом історичних наук Оленою Василівною Цвек та реставратором кераміки Анною Василівною Шияновою.

Oлена Єщенко,
екскурсовод Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Нині все частіше люди надають перевагу виробам, виготовленим із натуральних матеріалів, вони хоча й дорожчі за сучасні – синтетичні, але екологічно чисті й не шкодять здоров’ю.
З давніх-давен у традиційному побуті українців використовувалися вироби з льону, коноплі, вовни, побутовий посуд, здебільшого, був глиняний. Сьогодні рідко можна купити річ, виготовлену із натуральних перевірених часом матеріалів, та це не стосується кераміки. Адже будь-яка страва, приготовлена в сучасному глиняному посуді, не втрачає смакові якості, їжа не окислюється, а вітамінів зберігає більше, ніж у скляному. Тож хочеться дати декілька корисних порад щодо використання глиняного посуду. Молоко, яке скисає в глечику, має більше вершків, за рахунок того, що глиняні стінки виробу вбирають у себе рідину, що сприяє збільшенню виділення жиру. Воду для пиття краще відстоювати у неполив’яному глечику, адже здавна відомо, що глина – чудовий адсорбент, оскільки вбирає в себе шкідливі домішки і зменшує їх вміст у воді.
А які неперевершені страви можна готувати в керамічному посуді як в газовій духовці, так і в мікрохвильовій печі. Тож горщик може стати незамінним помічником для кожної господині.

Cвітлана Пругло,
співробітник інформаційної служби
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Напевно, немає, такої людини, яка хоча б раз не чула про Опішне – гончарну столицю України. Відвідавши хоча б раз цей дивовижний край, хочеться побувати там іще.
Нині Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному скликає усіх бажаючих на гостини. З 28 червня по 4 липня 2010 року тут відбудеться науково-мистецька акція національного масштабу, спрямована на пізнання традицій і досягнень гончарної культури, розвиток сучасного гончарства, популяризацію мистецтва кераміки в Україні ІІ Тиждень Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010». До підготовки цього заходу долучилися Міністерство культури і туризму України, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», Національна академія наук України, Інститут народознавства НАН України, Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Українське керамічне товариство, ціла низка інших високоповажних організацій.
У рамках ІІ Тижня відбудуться наступні заходи: ІV Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль, Міжнародний науковий керамологічний симпозіум «Гончарство Гуцульщини та Покуття: ідеологічні міфи й історичні реалії», Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт в Україні-2010», «2010:10х10»: І Інтерсимпозіум кераміки в Опішному, ІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!», Національний фотоконкурс «Гончарні ВІЗІЇ країни», відкриття Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа і традиційне свято Національний день гончаря.
Учасники та гості «Здвигу-2010» також візьмуть участь у наукових дискусіях; переглядах керамологічних фільмів; майстер-класах гончарів і малювальниць; випалюванні глиняних виробів у етнографічному горні та в горні Олександри Селюченко; мистецьких проектах і міні-виставках учасників і гостей ІV Міжнародного молодіжного гончарського фестивалю; виставках-продажах літератури з проблематики українського та світового гончарства; творчих конкурсах гончарів; гончарських вікторинах; виступах фольклорних колективів і естрадних етногуртків України; етнодискотеках; екскурсіях до Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко та Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів; романтичній нічній екскурсії до Національної галереї монументальної кераміки в Опішному; мандрівках гончарною столицею на кінному возі.
Виставкові зали Центру розвитку духовної культури представлять вернісажі виставок: ІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному»; «Шлях посвяченого» (до 100-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, славетного гончаря Івана Білика); «Поріднені з глиною» (до 100-річчя від дня народження подружжя одного з найдревніших гончарних родів України – Гаврила та Явдохи Пошивайлів – та 80-річчя від дня народження їхнього сина, славетного гончаря Миколи Пошивайла); «Маестро гончарного бароко» (до 85-річчя від дня народження лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреата Премії імені Данила Щербаківського славетного гончаря Василя Омеляненка); «Гуцульська й покутська кераміка в зібранні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному»; «Катерина Матейко: життя і творчість на світлинах і в архівних документах»; «Гончарство Гуцульщини й Покуття на світлинах Юрія Лащука».
Для тих, кого цікавить література з проблематики українського та світового гончарства, видавництво «Українське Народознавство» презентує нові книги: монографії «Гончарство Слобідської України в другій половині
ХІХ – першій половині ХХ століття» та «Маніпуляційна керамологія окупаційної доби як інструмент підміни національної ідентичності»; альбом «Опішнянська миска початку ХХ століття (з колекції Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі)»; щорічник «Бібліографія українського гончарства. 2006»; каталог «І Національний «КерамПІК у Опішному»; мемуари «Філософ і колекціонер Леонід Сморж: спогади про незабутнє і незабутніх».
Отже, не зволікаючи, вирушайте до Гончарної столиці України, де на Вас чекає ціла низка лише позитивних емоцій, незабутніх вражень та несподіваних сюрпризів. Пам’ятайте, що ІІ Тиждень Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010» відбудеться саме для Вас.

{jcomments on}

Hаталія Харченко,
Завідувач Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко

   Відшуміло літо 2009 року в гончарній столиці України – Опішному. Знаменувалося воно для жителів, гостей та всієї мистецької спільноти І Тижнем Національного Гончарного Здвиження «Здвиг-2009». З 29 червня по 5 липня 2009 року в його рамках проходили різноманітні заходи: Міжнародний науковий симпозіум «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі», Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт в Україні-2009», Національний день гончаря, ІІІ Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль та багато інших. На території Меморіального музею-садиби гончарки Олександри Селюченко було заплановано провести чарівне дійство – випалювання глиняних іграшок в горні мисткині. Відразу постало безліч питань: як усе організувати?, яким буде випалювання у горні, яке не використовувалося 22 роки?, чим зацікавити гостей? Цікаво було від перших хвилин організації цього дійства до моменту, коли з горна дістали вже випалені іграшки, і стало трішки сумно, адже горно знову ніби посиротіло...
Свої роботи для випалювання нам люб’язно надали Микола Пошивайло – заслужений майстер народної творчості України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, член Національної спілки художників України, член Національної спілки народних майстрів України; Василь Омеляненко – заслужений майстер народної творчості України, лауреат Премії імені Данила Щербаківського та Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України; ліпниці Софія Кушнір та Валентина Лобойченко, а також Опішнянська спеціалізована школа №1 та Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
Дійство відбулося 3 липня 2009 року. Напередодні, звечора, Олександр Шкурпела – гончар, на якого лягла відповідальність за випалювання, заклав близько 1,5 тисячі свистунців у горно, розвів невеликий вогонь, щоб просушити його – це обов’язково перед випалюванням. На 10 годину ранку був запланований початок дійства, і все наче завмерло в очікуванні. Гостей завітало чимало: жителі та гості селища, науковці з усієї України та учасники фестивалю. Садиба славетної майстрині глиняної іграшки, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України Олександри Федорівни Селюченко не випадково стала місцем проведення грандіозного дійства, адже вона віддала все своє єство служінню древньому ремеслу – гончарству. Життєвий і творчий шлях майстрині – це бентежна повість про невмируще народне мистецтво, жіночу долю, пов’язану з глиною, про відданість своєму покликанню. Саме випалювання було однією з найбільших проблем у творчості Олександри Федорівни, бо її власне горно збудоване за 3 роки до смерті (влітку 1984 року) друзями з Києва, художниками-монументалістами Олександром Фисуном та Миколою Малишком. Ось як згадує про це Олександр Фисун: «Де випалювати – ось що було для неї справжньою драмою. Треба було платити гроші, а звідки вони в неї! Часом виручали гончарі – Китриш і Нікітченко. Взимку вона випалювала в хаті, в грубі. Але то не робота. Я запропонував їй збудувати горно таки в неї на подвір’ї. Це було літо 1984 року. Вона була задоволена. Стала ще більше ліпити й привозила на ярмарки до Києва. У вдячність за це обіцяла для моїх донечок випалити повен горн іграшок, щоб у них був свій музей. А було ще й таке: прийшов я на ярмарок до Музею архітектури та побуту під Києвом. Це був вересень 1986 року. Дивлюся – продає Олександра Федорівна Селюченко разом з Галиною Іванівною Грипич свої роботи. Дивиться, дивиться на мене і: «Що ж Ви, Олександре Васильовичу, горн такий зробили, він же ж не випалює! Як не вмієте, то й не беріться!». Отак, ніби крижану воду вилила на голову. Мені забракло слів. Відійшов. А вона... як засміється широко, розкотисто, мов дитина, і показує: дивіться, мовляв, які роботи з нашого горна. Каже: «Я наробила, заклала в горн, напалила. А тоді як одкрила... взялася за голову і заголосила... з радості».
Гончар Олександр Шкурпела із захопленням розповідав про всі тонкощі випалювання, адже він сам – за освітою технолог, учень Трохима Назаровича Демченка, майстра художньої кераміки, члена Спілки художників України, головного інженера заводу «Художній керамік» в Опішному, та й удома випалює теж дровами. Щоб випалювання наше було вдалим, отець Володимир з місцевої Святотроїцької церкви освятив горно. І нарешті настав час підкинути всім бажаючим по трісочці у вогонь. Почалося частування пирогами та узваром. Лунали ліричні пісні у виконанні місцевого фольклорного колективу «Криниченька» та гостей з Києва – фольклорно-етнографічного гурту «Роксоланія». Під кремезним старим горіхом гостинно, по-домашньому, проводила свій майстер-клас із ліплення глиняної іграшки гончарка Валентина Лобойченко. Однаково зацікавлені як дітлахи, так і дорослі намагалися повторювати всі рухи вмілих пальців майстрині. Наше чарівне дійство продовжувалося, адже потрібно було випалювання довести до кінця.
Мимоволі спостерігаючи за всім, що відбувалося на садибі, поринаєш у минуле, у ті часи, коли без особливої пишноти клопоталася біля горна сама господиня – Олександра Федорівна. У печі спочатку запахло м’яке, далі – тверде дерево, чорно фуркнув дим, затим настав час щирого повносилого жару. Скільки в житті Олександра Селюченко переживала цю тривожно-радісну мить, стільки й хвилювалася: вона вже зробила все, тепер від неї вже нічого не залежить, далі творить вогонь. «Таки не дихала, коли відкривала і розпаковувала вистуджену піч. Воістину превеликая радість – початок і кінець роботи... Все гаразд, речі цілі, здорові, невридимі.
Хотіла привітатися з ними, аж запримітила: млосно гірчила солодом нічна красоля – скоро ранок...
Занесла роботу до хати, вишикувала на столі спочатку в довгий ряд, а потім поставила «хором», підсвітила настільною лампою – фігурки загомоніли в один голос.
Сіла навпроти стола, додивлялася, дослухалася до них: «Ну й компанія вийшла! Кого ж оце із людей, панів і чортів обрати до Києва, а хто ще почекає свого часу...»
Що тут вчинилося! Пани кинулися вперед, випинаючи мальовані груди, чорти їм навперейми, а люди собі тихенько стали збоку – чекають, що то воно і як вийде...
Починало сіріти, а глиняний народ на столі не вгавав од сварки «за столицею», чотри вже й людей підбили до галасу. А, що тут було... робити, що було вдіяти і як усіх помирити, коли, давши усім їм життя, любила всіх однаково?..
Вже прокинулися до своєї ранньої роботи хазяйські півні, загаласували на всю Опішню. Ясно заграв до людей білий день. Глиняний гурт уперше в житті побачив це невидане диво, і вмовк, і завмер від його великої незбагненності». Закохана в глину і в Опішне, Олександра Селюченко віддала їй усе життя і труд, залишила своє ім’я у вічному вінку, що їх плетуть Опішному віки.
Всі ми – і організатори, і гості цього чарівного дійства – змогли в цей день доторкнутися до таїни гончарної справи. А скільки ще залишилося невідомого, непізнаного, чарівного! Бо справді гончарство – велике мистецтво. Ним не оволодієш протягом днів чи місяців. До нього потрібно йти роками наполегливої праці, його слід любити, бо інакше нічого не досягнеш.
Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко як відділ Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному працює з 1988 року. Тут кожен може доторкнутися до невідомого, казкового творчого світу мисткині. Запрошуємо всіх, хто небайдужий до краси, відвідати садибу!{jcomments on}
 

Світлана Пругло,
Співробітник інформаційної служби
Національного музею-заповідника Українського гончарства В Опішному

З 29 червня по 5 липня 2009 року Міністерство культури і туризму України, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні», Міністерство освіти і науки України, Львівська національна академія мистецтв, Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Національна академія наук України, Інститут народознавства НАН України, Інститут керамології – відділення інституту народознавства НАН України, Українське керамічне товариство, Полтавська обласна державна адміністрація, Управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Полтавська обласна рада, Опішненська селищна рада проводили І Тиждень Національного Гончарного Здвиження «Здвиг-2009».

В його рамках відбулися наступні заходи: ІІІ Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль, Міжнародний науковий симпозіум «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі», Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт в Україні-2009», Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» та традиційне свято Національний день гончаря.

З 1 по 4 липня 2009 року на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному проходив Міжнародний науковий симпозіум «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі», що мав на меті вивчення ролі Опішного в світовій історії та культурі.

Наукові читання велися в чотирьох напрямках:

1) «Самобутня історія й культура Опішного (VІ тисячоліття до н.е. – початок ХХІ століття)»: історія вивчення та сучасний стан наукових знань про гончарну столицю України; унікальні природні багатства Опішного; археологічні пам’ятки Опішного та околиць, місцеві топоніми та гідроніми; утворення й розвиток козацького міста; уродженці Опішного; діяч Православної церкви архієпископ Кирило (Ляшевецький), родина Майстренків; історія Опішного ХІХ–ХХ століть; сучасний стан і перспективи розвитку Опішного.

2) «Всесвітньо відоме гончарство Опішного»: розвиток гончарства на території Опішного й околиць від найдавніших часів до сьогодення, історія вивчення та сучасний стан вивченості гончарства Опішного; творчість знаменитих опішненських гончарів і малювальниць, кітч в опішненському гончарстві; вплив гончарства Опішного на гончарні осередки України та інших країн; проблеми збереження гончарної спадщини Опішного; гончарне шкільництво Опішного; колекції кераміки Опішного в Україні та інших країнах світу.

3) «Українські керамологічні студії»: колекції кераміки в Україні, питання розвитку гончарства України з доби енеоліту до ХVІІІ століття, сучасні методи керамологічних досліджень.

4) «Студентські та учнівські наукові студії»: обладунок Століття до н.е. з кургану могильника «Геєві могили»; життєпис відомої опішненської родини Майстренків; творчість гончаря Олександра Шкурпели; кітч у опішненському гончарстві; семантика традиційної опішненської іграшки; мистецькі особливості мисок з Опішного і Постав-Мук.

Участь у симпозіумі взяли: керамологи, історики, археологи, етнологи, краєзнавці, музеологи, культурологи, мовознавці, вчені технічних наук, мистці, викладачі мистецьких навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів, учні старших класів середніх шкіл з Опішного, Києва, Харкова, Львова, Сімферополя, Полтави, Чернігова, Донецька, Косова, Шишак, Котельви, Кракова (Польща), Санкт-Петербурга, Суджі, Курчатова (Російська Федерація).

Доповіді іменитих учасників симпозіуму були неймовірно цікавими, насиченими досі невідомими фактами з історії та культури Опішного. Кожен виступ викликав бурю позитивних емоцій, жваві дискусії та зацікавлення серед учасників.

Окрім пленарних засідань, учасники наукового форуму мали змогу відвідати: Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, виставкові зали Центру розвитку духовної культури, Меморіальні музеї-садиби гончарки Олександри Селюченко та гончарської родини Пошивайлів, Державну спеціалізовану художню школу-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», археологічну пам’ятку – городище роменської культури та унікальну гончарну виробничу споруду – будівлю колишнього Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства.

Цього року в рамках ІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010» відбудеться Міжнародний науковий керамологічний симпозіум «Гончарство Гуцульщини та Покуття: ідеологічні міфи й історичні реалії». Основною проблематикою семінару є обговорення історичних і сучасних проблем гончарних осередків Гуцульщини та Покуття, визначення перспектив їх майбутнього розвитку.

Під час наукового форуму відбудеться показ відеосюжетів про гончарство Гуцульщини та Покуття, експонуватимуться виставки: «Гуцульська й покутська кераміка в зібранні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному», «Бібліографія гуцульського та покутського гончарства», «Гончарство Гуцульщини й Покуття на світлинах Юрія Лащука», «Катерина Матейко: життя і творчість на світлинах і в архівних документах», «Фотолітопис керамологічних експедицій Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному».

Матеріали симпозіуму побачать світ в окремому випуску Національного наукового щорічника «Українська керамологія», внесеного Постановою Президії Вищої атестаційної комісії України до «Переліку наукових фахових видань України», в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів «доктор і кандидат наук» зі спеціальностей «історичні науки» та «мистецтвознавство».

До участі в симпозіумі запрошуються українські та чужоземні керамологи, мистецтвознавці, етнологи, музеологи, краєзнавці, колекціонери, мистці, урядовці, відповідальні працівники зацікавлених міністерств і відомств, наукові установи, мистецькі навчальні заклади, творчі спілки, підприємства художніх промислів, художні галереї.

{jcomments on}

Світлана Пругло,
співробітник інформаційної служби
Національного музею-заповідника Українського гончарства в Опішному

У рамках І Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2009» проходила мистецька акція національного масштабу в галузі художньої кераміки – Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!».
Організаторами виставки-конкурсу виступили Міністерство культури і туризму України, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному», Міністерство освіти і науки України, Львівська національна академія мистецтв, Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Національна академія наук України, Інститут народознавства НАН України, Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Українське керамічне товариство.
Інформаційне забезпечення надали провідні засоби масової інформації: Національна радіокомпанія України, Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «Лтава», «5 канал», телерадіокомпанія «Ера», редакція районного радіомовлення «Голос Зіньківщини»; газети та журнали: «України молода», «День», «Газета по-українськи», «Урядовий кур’єр», «Культура і життя», «Молодь України», «Шлях перемоги», «Полтавська думка-2000», «Полтавський вісник», «Вечірня Полтава», «Зоря Полтавщини», «Полтавські оголошення», «Кераміка: стиль і мода», «Музеї України», «Берегиня», «Меркурій», «Український керамологічний журнал».
Метою Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» стали виявлення й показ досягнень сучасних українських народних майстрів-гончарів і художників-керамістів, визначення кращих творів у галузі художньої кераміки 2008–2009 років, популяризація творчості мистців та їх творів.
117 конкурсних робіт розмістилися у виставкових залах Мистецької галереї Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Серед них – декоративні скульптури й композиції, панно, свічники, вази, куманці, глечики, набори посуду тощо, виготовлені винятково з глини (глиняної, шамотної, фаянсової, порцелянової, кам’янкової формувальних мас) із застосуванням як додаткових матеріалів дерева, металу, картону, тканини, скла для створення художніх образів.
Учасниками Виставки-Конкурсу стали видатні українські мистці-керамісти кінця ХХ – початку ХХІ століття, переможці численних національних, міжнародних конкурсів кераміки, чиї твори є гордістю багатьох музейних та галерейних колекцій. У виставці також взяли участь молоді мистці, які заявили про себе як про талановитих художників-керамістів, гончарів, малювальниць.
Конкурсні твори оцінювало компетентне Журі у складі:

Василь Вовкун (голова Журі) – Міністр культури і туризму України, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України (Київ);
Іван Віцько – художник-кераміст, член Національної спілки художників України, народний художник України, лауреат Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, професор (Полтава);
Людмила Герус – мистецтвознавець, завідувач Відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства (Львів);
Людмила Дяченко – музеолог, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (Опішне);
Олена Клименко – керамолог, науковий співробітник Відділу народного мистецтва Інституту мистецвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, кандидат мистецтвознавства, член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе», член Національної спілки художників України (Київ);
Агнія Колупаєва – керамолог, мистецтвознавець, науковий співробітник Відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства, член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (Львів);
Людмила Метка – керамолог, етнолог, музеолог, завідувач Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, завідувач Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, кандидат історичних наук, член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» й куратор цих конкурсів, член Українського керамічного товариства (Опішне);
Василь Омеляненко – гончар, член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат Премії імені Данила Щербаківського, учасник І Республіканського симпозіуму гончарства в Опішному (1989 – Диплом), І Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному (1997 – Друга премія) (Опішне);
Світлана Пасічна – художник-кераміст, член Національної спілки художників України, член Українського керамічного товариства, член Національної спілки художників Молдови, учасниця ІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному (1998), Міжнародного конкурсу кераміки у Фаенце (Італія, 1987, 1989 – Медаль Президента Республіки Італія; 1991 – Гран-прі), Міжнародного бієнале кераміки у Валлорисі (Франція, 1994 – Золота медаль), Міжнародного конкурсу кераміки та дизайну «КУТАНІ» в Канадзаві (Японія, 2001 – Почесна премія), Всесвітнього бієнале кераміки СЕБІКО (Південна Корея, 2001 – Почесний диплом), Всесвітнього конкурсу кераміки в Канадзаві (Японія, 2001) (Полтава);
Ігор Пошивайло – керамолог, етнолог, музеолог, заступник з наукової роботи директора Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», головний редактор Громадської організації «Фонд Івана Гончара», кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, член Державної експертної художньої комісії Міністерства культури і туризму України, член комісій з присудження Премії в галузі народного мистецтва імені Петра Верни та Всеукраїнської премії імені Марії Приймаченко, член Національної експертної керамологічної ради щорічних національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе», член секретаріату й голова Київського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України (Київ);
Олесь Пошивайло – керамолог, етнолог, музеолог, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, провідний науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, голова Правління Українського керамічного товариства, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе», головний редактор видавництва «Українське Народознавство» (Опішне);
Ольга Школьна – керамолог, проректор з наукової роботи Київського державного інституту ужиткового мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука, молодший науковий співробітник Відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, кандидат мистецтвознавства, член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (Київ).

Конкурсні твори оцінювалися у двох номінаціях: «Народна кераміка» та «Академічна кераміка».

Володаркою найвищої нагороди – «Гран-прі» – стала художниця-керамістка зі Львова Анна Лисик за роботу «Зимова подорож».

У номінації «Народна кераміка» нагороди отримали:

Микола Пошивайло – Першу премію за роботу «Метаморфози вогню»;
Микола Варвинський – Другу премію за роботу «Барило»;
Михайло Острянин за роботу «Мій світ» та Олена Мороховець за роботу «Літо» поділили Третю премію.

У номінації «Академічна кераміка» переможцями стали:

Ігор Ковалевич за роботу «Три вежі» (Перша премія);
Ганна Семенко за панно «Свято зустрічі» (Друга премія);
Ігор Береза за роботу «Подорожі №1, №2, №3» (Третя премія).

Учасників конкурсу художньої кераміки також нагороджували спеціальними дипломами: за конанічність, романтизм, декоративність, авангардизм, довершеність форми, оригінальну технологію, відродження традицій, кращу гончарську мальовку, кращу сюжетну композицію, кращу зооморфну скульптуру, кращий таріль, кращий свічник, кращу монетку, кращий кухоль, кращий квітник, краще настінне панно.
Усі учасники були нагороджені спеціальними дипломами та призами.
Національна виставка-конкурс художньої кераміки пройшла з величезним успіхом і зібрала в Столиці Українського Гончарства мистецьку гончарську еліту, яка засвідчила високий рівень майстерності учасників та професійну підготовку унікальної виставки національного масштабу.
Цього року в рамках ІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2010» (28.06 – 04.07.2010) відбудеться ІІ Національна виставка-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!». Організатори запрошують усіх бажаючих відвідати Гончарну Мекку України.

{jcomments on}

Наталя Визір,
куратор НАЦІОНАЛЬНОГО ДНЯ ГОНЧАРЯ,
старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.

4 липня 2009 року в рамках І ТИЖНЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОНЧАРНОГО ЗДВИЖЕННЯ В ОПІШНОМУ «ЗДВИГ-2009» відбулося свято НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ ГОНЧАРЯ – мистецька акція відродження гончарних традицій, пошанування гончарської професії й творчого доробку українських мистців глини.
Уже з 10 години ранку територія Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (вул.Заливчого, 3), прикрашена різнобарвними стрічками, державними прапорами, квітами і, звичайно ж, глиняними виробами,  майоріла барвистими вишиванками гостей свята.
Під час відкриття Національного Дня Гончаря з вітальним словом виступили ініціатор свята, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Олесь Пошивайло, генеральний директор НМЗУГ в Опішному Людмила Дяченко, селищний голова Олег Кужим, старійшини гончарного ремесла – заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національної спілки художників України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат Премії імені Данила Щербаківського Василь Омеляненко, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національної спілки художників України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат Премії імені Данила Щербаківського Михайло Китриш, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національної спілки художників України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького Микола Пошивайло, директор Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» Людмила Овчаренко; гості свята з Російської Федерації – керамолог, провідний науковий співробітник Російського етнографічного музею (Санкт-Петербург), кандидат історичних наук Ольга Карпова, завідувач Відділу декоративно-ужиткового і народного мистецтва Суджанського музичного училища, цехмістер Суджанського гончарного цеху Юрій Спесівцев (Суджа). Загалом, можливість висловити свої враження мав кожен присутній на святі, як молоді українські мистці-керамісти, поважані майстри гончарної справи, так і гості з Криму, Молдови, Білорусі, Російської Федерації.
Цього дня на свято НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ ГОНЧАРЯ завітав Міністр культури і туризму України, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України Василь Вовкун. Упродовж кількох годин Міністр цікавився не тільки неперевершеною майстерністю народних умільців і художників-керамістів, а й переймався проблемами промислу, спілкувався з майстрами, оглянув міні-виставки глиняних виробів, вишиванки, витинанки, ляльки-мотанки. У вітальному слові Василь Володимирович запевнив присутніх, що буде ініціювати, щоб День гончаря став державним святом.
Окрасою дійства була солов’їна українська пісня, яка впродовж дня радувала гостей свята і підбадьорювала майстрів – учасників ГОНЧАРНИХ КОНКУРСІВ. Саме ці заходи в рамках Дня гончаря зібрали безліч глядачів. Творення гончарного дива демонстрували гончарі з усієї України. У конкурсах на найбільший горщик та на найвищу посудину переміг місцевий гончар Олександр Шкурпела, найкращу мальовку продемонструвала майстриня Олена Мороховець (Опішне), а найголоснішого свистуна створив кримський гончар Ельдар Гусенов (Сімферополь). Переможці конкурсів отримали дипломи й грошові премії.
Гості свята не тільки споглядали неперевершену майстерність іменитих дивотворців, а й самі мали змогу доторкнутися до таїнства народження традиційних українських виробів. Із задоволенням діти й дорослі сідали за гончарний круг і, не боячись вимазати святковий одяг, намагалися наслідувати майстерність гончарів. На згадку про свято кожен міг забрати з собою часточку гончарного дива – власноруч виліплений виріб.
На трав’яному килимі розстелено рядна: хто відпочиває, хто читає, хто зачаровано слухає українську пісню у виконанні Троїстих музик, а  поблизу дитячого майданчика зібрався гурт малечі, серед якого важко розгледіти старшого наукового співробітника НМЗУГ в Опішному Олену Щербань, яка дає майстер-клас з виготовлення автентичної ляльки-мотанки. За мить на кожному кроці зустрічаємо дітей, що пригортають до грудей вже тепер улюблену іграшку  – власноруч змотану ляльку. І малеча, і дорослі з неабиякою цікавістю юрбляться біля майстринь-іграшкарок з Опішного Валентини Лобойченко, Галини Міщенко, Софії Кушнір під час проведення ними майстер-класів. Кожен прагне повторити вправні рухи «наставників» і видобути унікальний звук з півника-свистунця. Діти активно беруть участь у конкурсах та вікторинах, які проводять співробітники НМЗУГ в Опішному, а переможці отримали традиційні українські сувеніри на згадку про свято. Окрім того, забавкою для дітей було катання на справжньому українському возі. Кожен відвідувач отримав задоволення і святковий настрій.
Упродовж свята лунали українські пісні у виконанні фольклорних колективів Полтавщини.
У мальовничому куточку, біля ставка, посеред зелених кленів бажаючі мали змогу втамувати голод, скуштувавши страви української кухні, відпочити на лоні природи, примостившись на пагорбах, устелених ряднами. Для молоді і не тільки родзинкою свята був виступ відомого київського рок-гурту «Сад». Прозвучали композиції у стилі hard-rock українською мовою на їх власноруч написані тексти та твори Лесі Українки й Тараса Шевченка.
Серед розваг була й надзвичайно романтична вечірня екскурсія «Нічний проект» до Національної галереї монументальної кераміки НМЗУГ в Опішному та городища роменської культури VІІІ ст., під час якої глина, вогонь і українська ніч створювали особливу атмосферу.
Отож, свято видалося цікавим, змістовним і насиченим. Та це не завершення нашого дійства.

Гостинна Столиця Українського Гончарства – ОПІШНЕ – запрошує кожного року бажаючих долучитися до відродження гончарних традицій і пошанування гончарської професії й творчого доробку українських мистців глини.
До зустрічі 3 липня 2010 року, о 10:00 год. Вас чекає НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ ГОНЧАРЯ.{jcomments on}

Наталя Гринь,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Історія не буває безіменною. ЇЇ творять люди. Історія гончарства українського народу не обмежується декількома відомими іменами. Протягом віків на наших етнічних землях жило й творило не одне покоління народних умільців, зберігаючи і примножуючи надбання гончарів. Тож зберегти для наступних поколінь імена талановитих мистців – наш святий обов’язок.
Навесні 2010-го виповнилося 100 років від дня народження Явдохи Данилівни Пошивайло – однієї з найталановитіших гончарних малювальниць в Україні, яскравої представниці опішнянської школи художньої мальовки. За беззаперечним визнанням мистецтвознавців, вона була малювальницею від Бога.

Наталя Гринь,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби гончарської родини Пошивайлів
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Історія не буває безіменною. ЇЇ творять люди. Історія гончарства українського народу не обмежується декількома відомими іменами. Протягом віків на наших етнічних землях жило й творило не одне покоління народних умільців, зберігаючи і примножуючи надбання гончарів. Тож зберегти для наступних поколінь імена талановитих мистців – наш святий обов’язок.
Навесні 2010-го виповнилося 100 років від дня народження Явдохи Данилівни Пошивайло – однієї з найталановитіших гончарних малювальниць в Україні, яскравої представниці опішнянської школи художньої мальовки. За беззаперечним визнанням мистецтвознавців, вона була малювальницею від Бога.